Декриміналізація порно: ми "совковіші" за Білорусь чи святіші за Папу Римського?

Здебільшого це ісламські країни, де влада не є секуляризованою, тобто відокремленою від релігії. А також кілька тоталітарних режимів. 

З цього вже можна було б зробити кілька очевидних висновків. Але хотів би замість того звернути увагу на деякі факти. 

По-перше, кумедно, але чимало людей і в Україні, і в світі навіть й не здогадуються, що порно в Україні заборонене. Відомий ресурс The World Population Review, наприклад, помилково малює територію України зеленим кольором — як і інші країни, де порнографія не вважається злочином. Напевно, упорядники не могли повірити, що Україна насправді з іншого, "червоного" списку, де Північна Корея, Сомалі і Туркменістан. 

Багато українців, які не бачать жодних проблем чи обмежень з вільним доступом до порносайтів, також щиро переконані, що в Україні заборона якщо й існує, то стосується хіба що "класичного" великого кіновиробництва порнофільмів, зі студіями, акторами, кастинг-директорами, режисерами і так далі.

Насправді ні. Стаття 301 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність навіть за зберігання продукції порнографічного характеру з метою розповсюдження. Будь-якого розповсюдження. 

В нас є справи та навіть вироки за те, що хтось переслав знайомому чи знайомій якусь еротичну картинку в месенджері. Минулого року оштрафували жінку на Сумщині на 17000, наприклад, за таку знимку. Це до речі, мінімальна санкція, яку передбачає стаття. А максимальна — сім років тюрми. 

Це, звісно, дрібниця поруч зі смертною карою в Ірані, але дуже навіть "гардкорно" для більшості країн світу. 

Звичайно, можна сказати, що Україна все ще залишається частиною того простору, де, як писав російський класик, суворість законів компенсується необов'язковістю їх дотримання. А втім, як ми дізналися з нещодавньої гучної справи, 301 стаття ККУ аж ніяк не припадає пилюкою, а дуже навіть актуальна. Бо, виявляється, кришування підпільних порностудій і побори поліції з онлайн-моделей — це звичайна (і дуже прибуткова) практика в правоохоронних колах. Маємо свідчення, що кожна самозайнята через інтернет у світовій порноіндустрії онлайн-порно українка сплачує від 1000 доларів на місяць корумпованим поліцейським, щоб ті не застосовували проти неї санкції 301 статті. 

Наостанок трошки історії. Першою у світі країною, яка легалізувала порно була Данія. Данці зробили це більше пів століття тому в 1969 році. Наступного року до них долучилася Швеція. Потім Західна Німеччина і так далі. Саме ці країни, до речі, довший час потім задавали тон в порноіндустрії, аж до 90-х, коли на сцену вийшли конкуренти зі Східної Європи, які щойно вирвалися з-під російської окупації і окрім всіх  інших  реформ декриміналізували порно. 

На сьогодні обмеження, подібні за суворістю до українських, діють лише в трьох європейських країнах — Білорусі, Ватикані і, власне, в нас. І тепер я ставлю питання: ми в цій компанії "совковіші" за Білорусь чи святіші за Папу Римського?

Спеціально для Еспресо

Про автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучий

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.