Компроміс чи перезавантаження: куди веде конфлікт парламенту та уряду

За ці роки парламент бачив усе: бійки, лайку, скандали. І навіть більше: історії з "білим порошком" чи переглядом відвертих фото в сесійній залі давно стали частиною фольклору. Але навіть у такі моменти парламент не зупинявся.

Але насування політичної бурі на Грушевського – неминуче.  І провал першого дня останнього пленарного тижня березня лише зробив її видимою. Публічно це називають парламентською кризою. Самі депутати – заперечують. І це перша підказка: проблема значно глибша.

Зрив пленарного засідання

Останній пленарний тиждень мав би стати підсумком роботи парламенту за перші три місяці року. Водночас очікувань від прийняття "нестримних реформ", як це любить називати Ярослав Железняк, було мало. Напруга в Раді накопичувалася ще з другої половини минулого року: ухвалення скандального закону проти НАБУ і САП, так званого картонкового майдану,  розкриття  корупційних скандалів та очолення нового уряду під керівництвом Юлії Свириденко. 

Підозри щодо певної ворожості між Кабміном та парламентом ставали все більш видимими восени: народні депутати все частіше провалювали голосування урядові законопроєкти, блокували трибуни, "слуги" ішли один проти одного. 

Читайте також: Криза монобільшості: вона не просто розсипається, вона деградує

Але навіть на цьому фоні зрив засідання у вівторок спантеличив багатьох. Відповідне рішення прийняла Погоджувальна рада…через брак голосів. Депутати, з якими  вдалось  поспілкуватися,  не приховують занепокоєння. 

"Це дуже поганий сигнал", – каже народний депутат від  "Європейської Солідарності" Олег Синютка. 

Що могло б стати причиною такого рішення:  фізична відсутність більшості депутатів, масове захворювання чи отруєння, відсутність порядку денного? Ці гіпотези були спростовані: депутати у робочій готовності, навіть частина з них перебувала у стінах парламенту. 

Це ключове питання озвучив і позафракційний народний депутат Дмитро Разумков: "Хто вирішив, що у вівторок Верховна Рада не працює? Покажіть стенограму з голосуванням фракцій. Нам хіба нема за що голосувати?".

Додаткову напругу раніше створили заяви про можливі провокації.  Олексій Гончаренко повідомляв про підготовку нападів на низку депутатів. 

"Завтра (у середу, – ред.) плануються провокації у Кварталі стосовно "Слуг Народу". Будуть тиснути, щоб вони проголосували закони МВФ. Наразі близько 60 "слуг" вже відмовились приходити в Раду. По суті, може бути ситуація, де в Раді не буде 226 зареєстрованих голосів", – написав у своєму телеграм-каналі Гончаренко. 

Але таку заяву депутати не сприйняли серйозно. У воєнному Києві, де урядовий квартал охороняється як фортеця, історії про "напади на депутатів" звучать швидше як політичний шум. Тим паче парламентарів нічого не стримувало надавати один одному стусанів під час пленарних засідань.  Та навряд чи Зеленський став нацьковувати осіб у балаклавах на депутатів. 

Народний депутат від правлячої фракції Микита Потураєв прямо називає такі повідомлення шкідливими. Водночас він певен, що засідання у вівторок так чи інакше б не відбулось.

"Такі заяви лише відривають від роботи, змушуючи думати про безпеку замість законодавчого процесу. Зрештою, депутати так чи інакше готові виходити на роботу. Парламентарі у вівторок і так працювали в Раді, але ж повітряна тривога тривала весь день. Через це нам би все одно не вдалось працювати на пленарному засіданні".

У підсумку середа минула без інцидентів, а засідання все ж відбулося. Попри те, що на початку роботи зала мала напівпорожній вигляд, до моменту голосувань сформувалася дієздатна присутність. 

А щодо прогульників перший заступник голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко відповів так: "6 народних депутатів з різних фракцій і груп перебувають у відпустках. 10 народних депутатів, так само з різних фракцій і груп, перебувають у відрядженнях. Таким чином, 16 народних депутатів відсутні з поважних причин".

Читайте також: Про глибинні причини політичної кризи

Чому бракує голосів

Попри публічне враження "порожньої Ради", проблема не в явці народних обранців. У сесійній залі регулярно реєструються близько 300 депутатів – цього достатньо для ухвалення рішень. Але голосів "за" – не вистачає. Сама ж правляча партія формально зберігає монобільшість – 228 депутатів. Але фактично вона вже не працює. Це спостерігається і по голосуваннях. І це підтверджують  парламентарі з різних фракцій.

"Де-факто, ми давно вже не даємо  понад 226 голосів, це відомий факт", – каже Потураєв.

"При ключових голосуваннях, при дуже важливих законопроєктах, які лобіюють виключно тільки влада, Слуг народу уже не набирається більш як 160 осіб", – додає  Олег Синютка від "ЄС". 

Отримати прямий коментар у першого заступника голови фракції "Слуга Народу" Андрія Мотовиловця виявилося не легким завданням. У пресслужбі повідомили, що він не нічого не коментує. Водночас 13 березня на сайті  Forbes Ukraine  опублікували  інтерв'ю з Мотовиловцем. Тож нам залишається посилатися на його слова з цієї публікації. Як він запевнив, активне ядро зменшилося приблизно зі 180 до 111 депутатів. Однією з причин Мотовиловець називає побоювання депутатів перед справами НАБУ. 

"Фракція "Слуга народу" – моя родина, і стан зараз такий: утома, помножена на розгубленість і страх, призвела до того, що аргументи про збір голосів більше не працюють".

Таке пояснення звучить відверто слабким.  Низка депутатів з відкритими справами та відвідуванням судових засідань продовжують працювати у Верховній Раді. Наприклад, "слуги" Євген Пивоваров та Михайло Лаба, яким наприкінці грудня 2025 року антикорупційні органи висунули підозри, підтримують більшість рішень.  Про це свідчить моніторинг Руху "Чесно". 

Версію про побоювання перед антикорупційними органами відкидає і голова антикорупційного комітету, народна депутатка Анастасія Радіна від "Слуги Народу". "...НАБУ не винне, що хтось "вилив соус на скатертину". НАБУ і САП відповідно до закону зобовʼязані помітити це і розслідувати ознаки злочину. Що вони і роблять, як би хтось не намагався знецінити їхню роботу. То чому ж насправді рада провалює потрібні реформи? Відповідь треба шукати у відносинах між фракцією монобільшості та урядом", – сказала вона. 

Тож ми почали шукати.

Розрив між парламентом і урядом

У розмовах із депутатами різних фракцій одна теза повторюється майже дослівно: уряд перестав виходити на контакт. Дехто з парламентарів каже прямо –  до цього причетна саме прем'єр-міністерка Юлія Свириденко. 

"Якщо на початку роботи нового уряду ще була якась взаємодія, то зараз її просто немає". 

Манера розмови Юлії Свириденко з депутатами була показовою ще під час її посади як міністерки економіки. Відкрите небажання спілкуватися з парламентарями вона проявила і на чинній посаді. 

Під час години запитань до уряду народні обранці залишалися проігнорованими. Ініціативи заходили у зал без попередніх консультацій. Деякі рішення виглядали нав’язаними, а не погодженими. 

Терпець депутатів увірвався. 

"Провал голосувань за урядові законопроєкти – це форма протесту", – визнають джерела у "Слузі Народу".

А Микита Потураєв запевняє: парламент не відмовляється працювати – проблема в тому, що уряд пропонує рішення, які не мають підтримки: "Уряд взяв на себе зобов’язання, які парламент не готовий підтримувати. І це стосується не лише нашої фракції – жодна фракція і група не хоче голосувати за частину цих ініціатив. Комунікація з урядом просто зникла".

Парламентську кризу заперечує і народний депутат від фракції "Голос" Ярослав Железняк: "Це не парламентська криза. У парламенті є голоси. Просто їх немає під конкретні рішення уряду, які потрібні Офісу президента".

Це підтверджує і загальна статистика: урядові законопроєкти масово провалюються, а рівень їхньої прохідності різко впав. Цього року пленарні засідання передчасно закривали через брак голосів навіть під час сигнальних голосувань. 

10 березня в Раді провалили низку урядових законопроєктів, зокрема одне із зобовʼязань перед МВФ — закон про оподаткування цифрових платформ (лише 168 "за"). А наступного дня Рада провалила урядовий євроінтеграційний законопроєкт по Ukraine Facility ("за" – 205). Серед інших рішень, які поки так і не подані урядом до Ради – впровадження ПДВ для ФОПів і скасування пільги на посилки до 150 євро. 

"Загалом ідеться про чотири зобов’язання. Перше – оподаткування цифрових маркетплейсів. Друге – продовження після завершення воєнного стану 5% воєнного збору. Третє – скасування нульового обмитнення посилок вартістю до 150 євро. Четверте – запровадження ПДВ для ФОПів, – каже Потураєв. – Якщо щодо перших двох ще можливий компроміс парламенту з урядом, то щодо останніх двох компромісу не видно – їх не підтримує жодна фракція".

Депутати скаржаться – Кабмін фактично перестав виходити на зв'язок та реагувати на запити депутатів. Це і відображається на законодавчій ланці: уряд Свириденко має набагато нижчий показник прохідності законопроєктів (тобто кількість проголосованих Радою ініціатив серед усіх зареєстрованих) – 11,5% проти 39% у Шмигаля, – як підкреслили аналітики Руху "Чесно". 

Що відбувається всередині правлячої фракції

Питання викликає і стан самої фракції "Слуга народу". Внутрішня турбулентність там відчутна ще з минулого року – тоді навіть виникало враження, що монобільшість може розпастися на окремі групи впливу. Деякі депутати показово виходили з фракції через внутрішні політичні розбіжності. 

Зрештою, монобільшість формально втрималася. Але й повної єдності немає. У цьому контексті роль очільника фракції Давида Арахамії виглядає подвійною: з одного боку, він демонструє невисоку підтримку законопроєктів, з іншого – за оцінками колег, залишається ключовою фігурою, яка утримує внутрішній баланс.

"Наразі він перебуває у робочій поїздці в Штатах щодо переговорів. Те, чим він зараз займається, не менш важливо. Зрештою він користується авторитетом, і зміг би зараз додати певного конструктиву в комунікації – як усередині фракції, так і в комунікації з іншими групами", – додав Потураєв.

Сам же Арахамія намагається переконати всіх у збалансованій роботі Верховної Ради: "Цей парламент не раз демонстрував готовність приймати найскладніші рішення в найважчі часи. Є певні труднощі, робота над ними буде продовжуватися, але інтереси держави завжди були і залишаються на першому місці".

Втім, час від часу з’являються розмови про можливе складання мандатів частиною "слуг".  Про таку ймовірність раніше підтверджував і Андрій Мотовиловець: "Так, приблизно 40 депутатів. Просто їм пояснюю, що, друзі, дивіться, ви дали присягу. Ви можете подавати заяву, але ніхто не проголосує. Рада повинна працювати".

Реальність, щоправда, значно стриманіша. У регламентному комітеті підтверджують лише одну заяву про складання мандату – від Дар’ї Володіної. Це ж підтверджує і Микита Потураєв, додаючи: фракція, навпаки, найближчим часом може навіть поповнитися ще одним депутатом за списком.

Криза взаємодії, а не інституції

Попри всі збої, більшість депутатів сходяться в одному: парламент не паралізований. Він працює – але не так, як очікує уряд. Проблема, за їхніми словами, у відсутності домовленостей. Саме тому серед можливих виходів усе частіше звучать політичні, а не технічні рішення: переформатування більшості та кадрова зміна Кабміну. Ідею коаліції національної єдності, зокрема, озвучував Потураєв. Утім наразі діалогу про практичну реалізацію плану – немає. 

"Треба зібрати 150 підписів про вотум недовіри, визнати роботу уряду незадовільною, звільнити Свириденко і сформувати нормальний робочий кабінет", – додає Железняк. 

Подібну логіку підтримують й інші співрозмовники: "Єдиний можливий рецепт — це нова парламентська більшість із представників різних фракцій і груп, яка керується професійними та патріотичними засадами, і яка зможе сформувати уряд національної єдності. Але для цього потрібна політична воля на найвищому рівні. Бо значна частина парламенту орієнтується на позицію Офісу президента".

Парламент – як дзеркало системної кризи

Сьогодні Верховна Рада дедалі менше схожа на законодавчу інституцію, і дедалі більше стає видно, чому закони не ухвалюються. Бракує головного: політичної згоди. І цей розрив  вже важко списати на випадковість чи тимчасовий збій. Показово інше: навіть у такому стані парламент не є порожнім чи бездіяльним. Зрештою, і без урядових законопроєктів парламентарям вистачає роботи. 

Наступний пленарний тиждень припадає на передвеликодній період. Тож великих сподівань на робочу готовність плекати не варто. Питання лише в тому, чи зможуть уряд і парламент знайти компроміс, чи країну очікують нестримні перестановки в законодавчій та виконавчій гілках влади.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Наталя Стареправо, журналістка Еспресо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.