Конфлікт МОУ та АОЗ: Це хрестовий похід дітей із зірковою хворобою

Але побачивши сьогодні, як команда Валларібо (Марини Безрукової) з гордістю понесла в народ черговий витяг з реєстру щодо усунення з посади гравця команди Віллабаджо (Арсена Жумаділова), в мене в середині щось обірвалося. Причому, коли в реєстр вносили Арсена, то це, звичайно, робив страшний чорний нотаріус! А коли це рішення відкатували - то силами, напевно, найантикорупційнішого та найчеснішого нотаріуса на світі! Бо це нотаріус нашої команди рожевих поні! 

Знаєте, моя собака іноді їсть свої какулі. Зʼїдає половину, а другу з гордістю несе в роті, щоби продемонструвати всім свої досягнення! Але в результаті в гі*ні вимазуються всі! 

Я не розумію одного. В мене є купа претензій до Марини, купа претензій до Умєрова. Була купа претензій до Резнікова. Не виключено, що буде купа претензій до Жумаділова. Але при цьому я все ж таки волію жити в реальному, а не у вигаданому світі. 

Припустимо, що Марина з помпою повернеться до Агенції — світлі сили Вілларібо виженуть з АОЗ  страшних демонів з Віллабаджо. Залишається питання: а як вона буде працювати та виконувати свої обовʼязки в рамках реальної вертикалі влади, яка склалася в державі? 

Ця вертикаль виглядає наступним чином: у нас є президент воєнного часу. Подобається він комусь чи ні — це даність. В нас є керівник його офісу Єрмак, який уповноважений президентом контролювати та менеджерити цю вертикаль — погано це чи ні, але це факт. В нас є міністр, якому ця вертикаль довірила керування Міністерством оборони. 

Ця вертикаль влади, як і кожна інша, не терпить одного: коли її підлеглі, які знали, в яку систему вони йдуть, після якогось внутрішнього конфлікту починають публічно с*ати всім на голову та качати права. 

Читайте також: Конфлікт навколо Міноборони показує усю деградацію і безвідповідальність як системи держуправління, так і громадського сектору

Коли Марина йшла на свою посаду — вона не знала, куди вона йде? Вона наймалася на роботу в Барбіленд, а коли прийшла в офіс АОЗ, опинилася у вовчій зграї? Це смішно!

І це — не про Україну. Так працює державне управління в будь-якій державі. Не погоджується з рішеннями влади, перебуваючи всередині? Йде у відставку. Потім виходить у публічність. Критикує. Очолює громадську структуру, яка буде контролювати прозорість закупівель! Але не випорожнюйся усім на голови при посаді! 

Як собі уявляють майбутнє прихильники Марини та вона сама? Ось вона відкатиться по реєстрах, а далі що? Прийде на Ставку - і все буде як раніше? Як вона планує далі працювати з міністром, якого вона разом з прихильниками виваляла у бруді? Хтось ставить собі ці питання? 

Чи ставить собі хтось питання, що буде зараз з постачанням для фронту? 

Система закупівлі озброєння та боєприпасів зупинена корпоративними та публічними розборками! Які тривають з таким козацьким запалом, наче в нас усіх є запасні ЗСУ та запасна країна. Я розумію, що у деяких вболівальників Марини завжди буде опція завантажитися у багажник посольської машини. Але багажників на усіх не напасешся! 

Звичайно, зараз до мене в коментарях станеться набіг хом'ячків, які казатимуть щось про незалежність АОЗ. По-перше, в країні з жорсткою владною вертикаллю під час війни — це утопія. Неможливо перебувати в системі та бути від неї незалежною. По-друге, той формат незалежності, який просувають ці люди, — це не незалежність, а безконтрольність. А безконтрольність завжди  переростає у безвідповідальність.

Читайте також: Публічне знущання з військових, з командирів у час війни — це політичне самогубство 

До речі, про посольства. Багато слів було сказано про жорстку позицію міжнародних партнерів щодо цієї ситуації. Але насправді ці слова — це чиста маніпуляція, яка інтерпретує сказане. Я також поспілкувався з партнерами щодо цього. Думаю, ніхто не буде ставити під сумніви те, що в мене є така можливість. Так ось, вони сказали мені наступне: припиніть публічний с*ач! Цей с*ач шкодить нашій країні набагато більше, ніж зміна керівника агенції. Це їх консолідована позиція. 

Таке враження, що полумʼяні активісти та журналісти трохи сплутали роки. Це не 2006! І це не корпоративні розборки навколо якогось алюмінієвого заводу! Невже наша країна не варта того, щоби заткнутися? Невже хлопцям, яким досі видають по 6 мінометних мін на день, є справа до реєстрів? Невже так складно збитися зі своєї гордині заради життя реальних людей? 

Агенція повинна працювати та контратакувати боєприпаси! На чолі з людиною, рішення якої, перш за все, буде підтриманим не фейсбучними неробами, а військовими, політичним керівництвом та ОПК! 

Тому вибачте! Це не боротьба за країну чи чистоту закупівель (до якої є багато питань за минулий рік). Це боротьба за власне его купки людей, які плювати хотіли на державу. Це хрестовий похід дітей з зірковою хворобою, які вважають себе центром землі й ладні розвалити усе навкруги заради задоволення власних амбіцій. Зупиніться, вашу мати! Не добивайте Україну!

Джерело

Про автора. Сергій Висоцький, журналіст, колишній народний депутат України.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.