Не звертайте увагу на клоунів. Довіряйте військовим

1. Ми з вами були впевнені, що візит Віткоффа до чахлика не принесе ніяких новин, але коли нам писали про те, що розмова вже йде годину, дві, я подумав: "Дивно, невже чахлик вчасно прийшов на цей сеанс самозадоволення". Виявилося, так, він спочатку на дві з половиною години спізнився, влаштувавши собі виступ на черговому заході типу "Росія — вперед", а вже потім продовжував навчати світовій історії американських девеловперів. 

Зверніть увагу, держсекретар США бере участь в зустрічі з українськими учасниками перемовин і "чомусь" не літає на сеанси самозадоволення до російського лідера. Чого? Бо станом на зараз там немає дипломатії — аргументів, обговорень, сперечань. Два друга прилетіли до відомого стендапера вислухати його традиційну програму. 

Зверніть увагу, вони навіть не звітували перед власним парламентом після, здавалося б, важливих міжнародних перемовин. Набагато інформативніше був сьогоднішній короткий коментар Кирила Буданова українським журналістам, який дійсно веде справжні перемовини з росіянами — що вони йдуть важко і що, тим не менше, є результати, і що такі перемовини мають йти в інформаційній тиші.

Резюме — не звертайте увагу на клоунів. Довіряйте військовим.

2. Трамп сформулював нову американську військово-політичну доктрину. Нічого нового, але важливо, бо тепер на папір викладено те, чого європейські лідери боялися ще з перших днів після оголошення результату виборів в США рік тому. Фактично рік протрималися, поки ті, хто має аргументи, які діють на Трампа, не зрозуміли, що час спливає і натисли на нього по-справжньому. Чи то якісь його передвиборчі обіцянки спонсорам, чи справа Епштейна, чи уявний шлях до Нобелівської премії, чи, може, конверт у сейфі Путіна, який Дмітрієв показав своїм новим друзям… 

Читайте також: Національна стратегія безпеки США як підручник путінської пропаганди

Чергове викладення прослуховування, цього разу європейських лідерів, дало зрозуміти, наскільки Європа безсильна проти американських "союзничків". Запланувавши готовність до війни на 2030 рік і майже не захистивши себе реальними вкладеними грошима в безпеку, вони продовжують розраховувати на старшого брата з-за океану. А брат виявився набагато спритнішим, запланувавши піти з сімʼї ще у 2027. 

З точки зору загальнолюдської логіки, вони мали звернутися до України з пропозицією набагато вищого рівня не про імпотентську підтримку невідомо де взятими коштами, а про військовий союз, де одна сторона необмежено башляє, а друга — так же необмежено захищає. 

Але ні. Ми будемо шукати черговий спосіб витратити заморожені кошти, навіть розуміючи, що чахлик відповість конфіскацією зустрічно заморожених європейських активів в Росії. Є напрацьовані варіанти ковідної допомоги на сотні мільярдів, двохсотмільярдної допомоги Греції, порятунок Італії, розкраденої Берлусконі та його поплічниками, ні, вони мають обмежене коло рішень. Чому? Бо мали надію, що Путін настільки стомився від війни, що може позадкувати під тиском обставин.

3. Ці обставини, дійсно, діють проти нього. Перелічимо аргументи:

• з істеричного відео Рогозіна зрозуміло, що перехід російського бюджету на військові рейки таки відбувся, економіка йде в піке;
• після санкцій проти Лукойлу та Роснафти (а подовження однієї вузької можливості для Лукойла рік попрацювати над закриттям власних АЗС не є ключовим), бензоколонка остаточно перестає бути міжнародною, ціни на російську нафту падають, знижки швидко зростають, енергетичне донорство бюджету РФ поступово перетворюється на тягар для бюджету. Газпром та Росвугілля передають естафету нєфтянці. Тіньовий флот не тільки за санкціонований перехресно Британією, Канадою, Європою і США, і, хоч і все ще вільно виходить з портів і іноді має можливість в морі переливати нафту на судна інших країн та заходити в азійські порти, все менше має обслуговування та ремонтів у портах. Україна встановила цього тижня вогневі санкції проти цього флоту у Чорному морі, і, можливо, біля Африканського Рога. Мовчання як Заходу, так і Росії, виразно говорить про те, що вітання отримані. Європа все ще вважає, що можна утримувати бойові дії в Україні малою ціною для себе, виграючи час для настільки ж повільного тиску на російську економіку.

4. На жаль, через корупційні скандали Україна втратила субʼєктність в перемовинах з американцями. Делегацією керує людина, яка має ризик отримати "підозру", а сценарій подальших дій НАБУ щодо викиду в публічну площину чергових серій компромату та залучення до серіалу чергових акторів, невідомий широкому загалу. 

Читайте також: Що можуть зробити українські переговорники?

Можливо, саме відсутність сценарію поруч з відсутністю гарантій заставила депутатів наосліп проголосувати бюджет, зверстаний до початку операції "Мідас". 

Багатьох купили додатковими коштами на депутатську діяльність, хтось просто з жахом очікує кінця каденції, хтось, навпаки, очікує пропозицій на наступні вибори. Це страусова позиція. Потрібно розуміти, що виграв якийсь час, політична система продовжує висіти над прірвою. Система стримань і противаг втратила опору, будь-яка інша людина на місці Андрія Єрмака не зможе і не захоче користуватися його методами, Генпрокурор намагається відкараскатися від токсичної справи з "коноплею до Дагестану". І все це сьогодні нахилилося вбік після анонсу невідомої заяви Ігоря Коломойського, яка має бути виголошена в понеділок в суді. Чи буде скасоване це засідання і відкладене до нового політичного сезону через хворобу судді або прокурора? Можливо, засідання буде в закритому режимі? Або пройде так, щоб преса не змогла підійти до головного гравця? В кожному разі, ми розуміємо, що поки що президент вичікує і не робить ті ходи, не виголошує ті заяви, на які чекає суспільство.

5. Три дні тому їхав у потязі з військовими середньої ланки, що пішов добровольцем ще у пʼятнадцятому. Командир, який добре усвідомлює процеси як в суспільстві, так і в армії, багато спілкується з підлеглими, воює на одному з найгарячіших напрямків у максимально відомому корпусі, каже приблизно таке:

• він особисто вже не готовий після вторгнення повернутися до цивільної спеціальності, те саме і більшість тих серед його підлеглих, хто в окопах з 2022. Ціна грошей — інша;
• всі стомилися не тільки від страшних подій, в яких беруть участь, а і від байдужості суспільства щодо військових. Через це і можливе погодження більшості цивільних на несправедливі мирні ініціативи військові не готові сприймати. Армія є державою в державі, яка потребує не тільки фінансування, але й уваги, військові хочуть, щоб їх чули і з ними радилися;
• він багато років на Донбасі й він не готовий поїхати з Краматорська, розуміючи, тим не менше, що можуть колись впасти Костянтинівка і Дружківка, і Краматорськ стане руїнами;
• і головне з того, що я почув: "Скажіть, скільки потрібно чекати, і ми будемо чекати, якщо немає іншого виходу, бо армія не сприйме тих самих несправедливих для України рішень, про які все частіше говорять західні союзники".

Читайте також: Чи готові європейці взяти долю Європи у свої руки?

6. І ще одне. Літак з українським президентом біля Дубліна супроводжували чотири невідомих "ворожі?" великі дрони. За дві години їх не було збито біля аеропорту. Це — діагноз західній безпеці. Це чергове дно, пробите військовими НАТО. Потрібно, нарешті зрозуміти, що Америка-таки може відсидітися за океаном, а Франція і Британія не наважаться використати ядерну зброю у випадку, коли військові країн НАТО будуть поранені або загинуть, відступаючи від кордонів Естонії, Латвії, Литви; це точно відбудеться, якщо не буде підписано реальної безпекової угоди з нашою країною ДО будь-якого перемирʼя в цій війні. Політики чекають не миру — вони мають надію, що вирішувати має хтось інший, в цьому головна помилка.

Умберто Еко, великий італійський вчений і письменник, сказав мені в розмові при знайомстві у 2015 році: "Путін не відпустить Україну, поки він живий".

Тому — я вірю в єдиного "хорошего русского", людину, яка вже підготувала шарф або табакерку для Путіна. Це не означає, що інші будуть одразу проти війни. Це означає, що там всі інші потвори одразу будуть шукати можливості повернути собі втрачені через санкції грошові потоки. На жаль, ми маємо чекати або смерті чахлика, або осінніх виборів у США, коли республіканці, контрольовані Трампом, втратять більшість, а значить, і субʼєктність.

Джерело

Про автора. Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.