Освіта: ми досі латаємо діряве одоробло

Якщо звузити — одна з фундаментальних невдач відновленої української державності — провал освіти. Цей провал багатошаровий, багатогранний, багатонюансний.

Якщо поясняти його картинкою, то це буде радянський човен, в якому латка на латці й широкий розсип різноформатних блискучих приладів-новоробів. Деякі із надбудов робочі та дієві, але більшість — шопопало, а в цілому плавзасіб абсурдний. Але замість проєктування сучасного нового корабля ми продовжуємо латати й надбудовувати постсовкове одоробло. І тут мова про систему, а не про чималу кількість ентузіастів, які намагаються творити дива на тлі системи.

Особливо яскраво абсурдність проявляється на випускних іспитах. Тут ідіотизм на маразмі сидить і брєдом поганяє. І це "палкий" привіт тим, хто придумав предметний розподіл і тим, хто складав питання.

Читайте також: Карфаген політичної інфантильності має бути зруйнований

Неадекват держави та клінічне нерозуміння реальності МОНом чітко видно по тому, що вони легко викидали з переліку іспитів історію (дяка небайдужим — наполягли й відстояли), але з тою ж упертістю серед обов'язкових предметів тримають математику. На кой фіг? Навіщо гуманітаріям і творчим спеціальностям знати тангенси, синуси, косинуси?! Мені з історичною освітою обчислення квадратного кореня не знадобилося в житті жодного разу! Тобто, вийшовши за поріг школи, я вже 32 роки маю щастя не торкатися квадратних коренів. Жодного. І від того мій фаховий рівень не постраждав ніяк.

Власне під час вступу в університет, маючи намір вивчати глибше всесвітню історію і народознавство, я вчив історію, українську мову та англійську мову. І не вчив і не складав математику, що логічно. Де поділася логіка зараз? На кой мучити дітей примусом до зубрьожки предмету, який їм не потрібен в професійному житті?

Уточнення для тих, хто читає не тим місцем, — вчити математику в школі потрібно, причому в першу чергу її частину, що стосується логічного мислення. Складніші теми, котрі знадобляться насамперед в природничих спеціальностях, треба подавати в класах природничої направленості. А гуманітаріям, творчим класам, навпаки, більше викладати світоглядно-суспільні предмети. Це ж очевидно! Але не для МОНу.

Читайте також: Про соціологію і суспільство за мотивами резонансного опитування

Хтось скаже, тоді природничникам не складати історію? А от ні — іспит з історії слід розглядати не як предметний, а як іспит громадянської зрілості, як і мови, — кожен дорослий громадянин має володіти мовою і знати історію своєї країни.

Питання, до слова, треба підбирати відповідно — загально-історично-світоглядна база. Але при цьому не впадати в примітив, як цього року — марка з псом Патроном і питання: якого року марка? При цьому з варіантів відповідей лише одна очевидно потрапляє в період повномасштабної війни. Камон, це що, — історія? Історія — це про розуміння процесів, а не впізнавання телеперсонажу!

Парадокс — впорядкувати питання простіше простого, тут не потрібно вигадувати ровер. Будь-які фахи та спеціальності досить просто поділяються на два глобальні факультети: природничий і філософський. Для першого математика потрібна (бо студентами ці знання будуть поглиблюватися та уточнюватися), для другого — ні (бо на гуманітарно-митецьких спеціальностях важливе інше, а рівня математики вистачить шкільного... Хто хоче поглибити — знайде можливість).

Про кількість збережених нервових клітин я вже промовчу.

От навіщо ґвалтувати людей? Все це дуже схоже на радянський анекдот про пошесть в колгоспі, коли корови мруть, а запрошений "фахівець" малює на боках як не квадрат, то трикутник... а коли все стадо здохло, "фахівець" чухає потилицю: "Дивно, в мене ще стільки цікавих ідей..."

От так і наше МОН — малює круги та квадрати, а освітні проблеми не вирішує ніяк.

Джерело