Карфаген політичної інфантильності має бути зруйнований

Трампу перепало 51% симпатій тих, хто проголосував. Оцініть відрив від конкурентів: Рон ДеСантіс — той, хто посилено косив під Трампа в упоротому популізмі — на другому місці й 21%, а найбільш притомна із наявних GOP-кандидатів Нікі Гейлі третя і 19%.

Ви думаєте, що українці унікальні у своїй політичній інфантильності, що дозволили трапитися кейсу Єрмак-Зеленський і Ко, і тепер спокійно спостерігають, як вони будують російсько-подібний авторитаризм під прикриттям війни? Ні. Ми не унікальні в глупстві.

Он американські прості люди, попри 91 кримінальну справу проти Трампа, попри пару імпічментів, попри відкриту підтримку штурму Капітолія, попри торбу абсолютно абсурдних і токсичних позицій... все одно хочуть Трампа.

На жаль, інформаційна епоха не зробила людину розумнішою. Море легкодоступної інформації та інструментів її отримати не спонукало людину вправно плавати. Навпаки, зробило лінивішою і тупішою.

Відбиток на політиці очевидний. І у нас. І у них. В принципі, люди самі винні. Що робити?

Читайте також: Знаєте, чому Ізраїль під час війни традиційно створює уряди єдності?

Дивно, але вихід очевидний — не у вікно, а у двері — повернення до політики цінностей, візій і принципів. Тобто до ідеологій. Все нове, це трохи призабуте старе.

Криза у демократів і республіканців в США коріниться в тому, що, бігаючи за популістичними забаганками виборця (котрі самі ж і культивували), партії відмовляються від оптимальних позицій (котрі утримувати досить складно, це постійне балансування і пошук складних рішень) на користь простих рішень. Так республіканці деградують у "трампістів", а демократи в "сандерсистів" (Берні Сандерс — відвертий соціаліст у Демпартії США) та їм подібних. І так не лише в США.

Читайте також: Що таке перемога України? Як її здобути?

Україна не має досвіду повноцінної партійної ідеологічної політики. Ніхто не обтяжував себе принциповістю ідей. Це було не вигідно. В постколоніальному недорослому суспільстві надто спокусливою (а може й безальтернативним) була потреба користатися будь-якими можливостями для отримання лояльності виборця. Наші прості люди завжди хотіли (і хочуть) простих рішень і крайнього, хто буде все вирішувати (і на кого повісять провину за провал).

Карфаген політичної інфантильності має бути зруйнований ідеологічними партіями та людьми, котрі вимагатимуть цього від своїх політиків. Не впевнений, що перший крок тут має бути за політиками — вони залежні від настроїв виборця. Тож своє слово мають сказати, в першу чергу, громадяни. Це прості слова "я — ліберал", "я — консерватор", "я — соціал-демократ", "я — ліберал-консерватор", "я — соціаліст", "я шукаю тих, хто зі мною одних цінностей".

Інакше деградація.

Джерело