План перемоги Зеленського схожий на надувну кулю

Як би трубадури Банкової не намагалися ліпити з чинного президента образ Цезаря сучасності, памʼять уперто пропонує подивиться назад. Не так далеко. Але подивитися! 

Ким би ти не був, хоч клоуном, хоч фізиком, за пʼять років стати державником не-мож-ли-во, як би тобі цього не хотілось і як би тобі голосно не лили у вуха про най… най… най… сучасності. 

Памʼятаю, як десь перед буремним в політичному сенсі 2019 роком, на просторах фейсбуку зʼявилась… гра. Я не памʼятаю, як вона називалась, але сенс був у тому, що, обираючи собі роль президента чи премʼєр-міністра, ти починаєш керувати. Приймати рішення. Вимагають вчителя підняти зарплатню - а ти й не проти. Бо ж дуже хочеться бути хорошим. От тільки потім, через певний час, у тебе починаються проблеми, наприклад перекоси в бюджеті. Ну, і так далі. 

Читайте також: Навіщо Зеленський зустрічається з народними депутатами

Безумовно, це була лише гра. Але таке враження, що заздалегідь змальована з чинної влади. Де немає стратегії, а є лише імпульс. "Хочу иконки. И мышью открывать окна".

План перемоги у 2024 році? Платформи миру і так далі? Все це звучить пафосно, але, як на мене, схоже на надувну кулю.

Дивує той факт, що цей самий найпотужніший план розробляла та ж сама команда, яка бухала горілку в Буковелі, коли до початку пекла в Україні залишалося трохи більше як місяць. І те, що нас чекає, всю країну чекає, було відомо не відучора! Якщо прості люди вже декілька місяців грали в ромашку "буде — не буде", то на Банковій все було відомо до дрібниць. 

І що було зроблено, аби зменшити силу першого удару? Одне велике ніх*я. Хто потім сплатив за це самим дорогим? Питання риторичне.

Тямущі люди подейкують, що проблеми на фронті почали зʼявлятися саме в той час, коли та ж сама Банкова почала мочити свій пʼятак у військові справи. Так це чи ні, достеменно невідомо, але… 

Памʼятаєте історію про те, коли генералу Валерію Залужному ледве не в ультимативній формі було запропоновано прибрати зі своєї команди іншого генерала, колишнього головкома Віктора Муженка. І у мене, як у громадянина та офіцера ЗСУ, є лише одне питання: якого х*ра?… Якого х*ра ви ставите умови головкому прибирати стратега топрівня, тим самим просто послаблюючи центр прийняття військових рішень. Бо він, Головком, керує діями війська? Він і ніхто інший? 

Читайте також: Влада розмовляє зі своїм народом, як з розумово відсталими

Що роблять ті, кому загрожує тотальне знищення? Обʼєднуються. Мобілізують всі без винятку резерви. У тому числі людські. Забувають всі образи й кличуть до своєї команди найкращих з найкращих. 

Що зробили в Україні? Навпаки. Поміняти генерала на генерала, це не значить автоматично підсилити ту чи іншу ланку. Бо не всі полковники та генерали можуть приймати адекватні рішення та нести за них відповідальність. Муженко міг. Ще у 2018 році на командно-штабних іграх відпрацьовувався майбутній сценарій розвитку подій у випадку повномасштабного вторгнення з боку Росії. І майже все сталося так, як і передбачав тоді наш Генеральний штаб. Але генерала Муженка прибрали. Чому? На це питання відповідь знайдіть самі.

Історію з медійним цілодобовим цькуванням Валерія Залужного нагадати? Що виграла Україна, ЗСУ, усі ми від того, що після підкилимних ігор його зняли з посади? Різко покращилася ситуація на фронті? Те, що відставка Залужного лише послабить вищу військову ланку в країні, казали скрізь. Але…

Продовжувати можна довго. Саме тому я і не вірю жодному слову тих, кому немає часу думати стратегічно. 

А про те, що нам якомога швидше треба в НАТО, там наша гарантія безпеки, говорять уже давно. Ще з тих часів, коли Зеленський і Ко знімали кіно в Росії та радісно глузували з України. 

P.S. Про рейтинги довіри - то було смішно! Памʼятаю, як один фігляр малював собі шалені рейтинги під час виборів мера Києва. І де він зараз? Скажу лише одне… Якщо одна відома людина виявить своє бажання стати президентом України, то вже ніякі рейтинги, тіктоки, телеграм-канали Банковій не допоможуть! А так буде, бо країну треба рятувати. Рятувати не тільки на фронті. Прикро тільки, що вибори ще не скоро. А саме тому поки тримаймося міцно та користуймося пасками безпеки, бо летимо, як скажені…

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Олексій Петров, ветеран АТО, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.