Помилка (п)резидента Трампа

У світовій політиці завжди були свої брудні "пакти Молотова — Ріббентропа", коли долі й життя мільйонів вирішувалися тихо.  Саме такою мала б бути реалізація плану Трампа домовитись з Путіним ціною України, безпеки Європи, життя мільйонів і свободи десятків і сотень мільйонів.

У нього був шанс все вирішити, не привертаючи особливої уваги й не збуджуючи Європу і світ. Не підтримувати чергові пакети допомоги для України, затягувати рішення під різними технічними приводами, заговорювати процес, торгувати українським політикам необхідність виборів і "ось тоді піде допомога". Таким чином, Україна м’яко скотилася б у критичну ситуацію, а Європа, не відчуваючи відкритої загрози, не консолідувалася б довкола Києва.

Але егоцентризм і одержимість Трампа "позицією сили" аж надто контрастують із необхідним підходом при огидних змовах.  

Йому важливо публічно демонструвати "я найкращий найсильніший", "я зможу домовитися з будь-ким" або "протиснути будь-кого". Звідси — голосні заяви, обійми з Путіним, відверті напади на Україну і Європу. Коли політик позиціює себе "сильною рукою" і при цьому занадто відкрито показує приязнь до токсичного диктатора, це швидко породжує сумніви в його серйозності. Соратники починають хвилюватися, виборці — перепитувати "чому він такий кончений", а старі союзники шукають в варіанти протидії.

Читайте також: Що зробив Трамп і до чого це призведе

Брудні домовленості завжди стають небезпечними для самих змовників, якщо навколо них здіймається багато галасу. Це дає можливість опонентам об’єднатися, реальній опозиції — вибудувати механізми протидії, іншим лідерам — відреагувати санкціями чи іншими кроками.

Чому публічні обійми з Путіним шкодять планам Трампа?

Путін — надто токсичний. Для більшості виборців Трампа — теж. Хоча більшості американців у цілому начхати що на міжнародну політику, що на Україну, негативна позиція щодо Путіна стала аксіомою останнього десятиліття. Він сприймається як агресор, що зазіхає на світовий порядок, як вбивця та огидний диктатор. Якщо Трамп публічно обіймається з Путіним, то навіть його помірковані республіканські виборці можуть відчути роздратування на межі з обуренням.

Надто явна "торгівля безпекою" з Європою. Так, відкрито атакувати Україну і Європу було помилкою. Бо чому більшість європейців і українців за роки путінської агресії точно навчилася, так це формулі "Якщо людина погрожує тебе вбити — вір їй". Росія надто часто порушувала безпекові домовленості, а Трамп —  надто нахабний. Це штовхає Європу до швидкої консолідації.

Читайте також: Трамп і команда розділяють Зеленського та Україну

Україна стала символом колективної безпеки. Путін сам зробив Україну осердям глобального протистояння, а Трамп своїми заявами посилив символічне значення Україні для глобальної безпеки.  Тому Україна на сьогодні — це та точка збирання, навколо якої будуть гуртуватися всі притомні уряди та політики. Точка збирання, якою останні років 80 виступав Вашингтон. 

А зараз ця точка — Київ, як місце навколо якого вирішується доля європейської безпеки.  Це, власне, руйнує ідею "м’якого злиття" України в руки Путіна.

Якщо Трамп робить пряму атаку на цей символ безпеки та правил, він ризикує поставити себе в конфлікт не лише з українцями, але з усім демократичним табором (зокрема всередині США). При цьому сила його позиції щодня розмивається.

Читайте також: США не виглядають сильними

Логіка божевільних підкорювачів світу і нагинателів світового порядку завжди шкодить їм самим. Якщо політик хоче зрадити цілу державу, цілу націю, цілий континент, не треба щодня виступати з божевільними заявами.

А ми маємо пам'ятати: коли маєш справу з тим, хто бачить себе всесильним диктатором треба не прогинатися, а будувати коаліції тиску і примусу. Бо у нас є європейці, а США залишаються складною системою. Протести проти режиму Трампа там набиратимуть силу. Я думаю, що ми вже за новими умовами "мінеральної угоди" побачимо перші ознаки корективи політики.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.