Популізм на кістках Покровська

Зіставмо два моменти. 

Президент повідомляє позитивні новини про "чергову тисячу" та 3000 кілометрів "халявних" поїздок в потягах "Укрзалізниці". Паралельно премʼєр-міністр Юлія Свириденко переконує критиків, що ні, це не ліві видатки із бюджету, це така програма допомоги. 

"Це — не популізм. Якщо не уряд, то хто має допомогти людям? Це наша робота, наша задача", — сказала пані Юлія на закритій зустрічі із дружніми журналістами. 

Колись давно, в інші часи президент Володимир Зеленський дебютував у політиці як кандидат, який орієнтувався на середній клас, на тих, хто щось зробив своїми руками. Ба більше, багато хто купився на світлий образ шоумена, який звів цілу імперію на серіалах і жартах. Про якість їх говорити не будемо, але десь тоді у чималої кількості українців рука потягнулась поставити галочку "за Зе" якраз через повагу до управлінських навичок. 

Утім на рівні держави виявилось, що писати сценарії до серіалу "Свати" недостатньо, і оплески в Юрмалі відрізняються від показників соціології. І врешті пан президент вирішив опиратися на аудиторію, яка раніше із задоволенням клювала на косу Юлії Тимошенко. 

Відколи Банкова замахнулась мечем на голови НАБУ і САП, рейтинг Зеленського стрімко почав падати вниз. І чесно, медіарадники розуміють, що як тільки Покровськ впаде перед російською ордою, ці цифри народної любові покотяться ще більше вниз. Адже надто багато не зовсім доречних рішень було прийнято на цьому відтинку — лише б аудиторія не малювала нові картонки й не їхала на метро на Банкову.

Читайте також: Якщо країна для президента — такий складний тягар, то чому він знову хоче на вибори?

Позитивні новини про нову "вовину тисячу" і безплатний квиток до Львова мають підсолодити пілюлю справжніх проблем на Донбасі, з бюджетом і врешті із професійними кадрами, які прийшли на відповідальні посади за ці 6 років. 

Ніхто не очікував від коміків правди, а від шоуменів високої відповідальності. Утім я вперше у своєму журналістському досвіді бачу бюджетний процес, коли відповідальні особи не пояснюють, як перекривати діру уже в половину усього фінансового документа. 

А ще чомусь не чути плану Б на таку проблему: в ЄС виникли додаткові проблеми з виділенням Україні нового кредиту і рішення поки можуть не ухвалити до наступного року. Тож як жити далі, коли рейтинг котитиметься вниз, а позитивні ідеї уже вичерпають себе? Запропонуємо кожному SPA у Трускавці чи безплатні квитки на чортове колесо? 

Поки я пишу цей текст, депутати переварюють виступ діджея і вихідця із журналістики Сергія Лещенка, який прийшов у червоному худі пояснювати про "безплатні" кілометри в "Укрзалізниці".

Нині цілий заступник голови Наглядової ради державної компанії налякав, що всі ресурси залізниці вичерпались і скоро вона може стати взагалі. Там суцільні збитки, і треба аж 16 мільярдів гривень для компенсації. Але тут же правдоруб переконував, що популізм "УЗ-3000" не потребує видатків. Що це не чистої води лютий соціалізм, якому б позаздрив свіжий переможець виборів мера у Нью-Йорку Зоран Мамдані — представник лівого крила Демократичної партії. 

У сухому залишку маємо історію про те, як на Донбасі в нас все частіше — квиток в один кінець. Заяви численних військових експертів про те, що 85% Покровська ми уже не контролюємо, це, радше, відкладання поганих новин до часів, коли населення в новорічному чаді купуватиме ковбасу та новорічний декор. 

Читайте також: УЗ-3000: Черчилль би офігів...

Аби свято не завершувалось, населенню пропонують маленький втішний приз. Щоб не думало про гірші сценарії на радощах від того, що взяли тисячу та квиток до Львова.

Я не знаю, яким буде новий уряд та парламент повоєнного часу — певно, там теж не бракуватиме популістів та просто хороших хлопців за квотами блогерів та партійних друзів. Утім, чомусь аби стати машиністом "Укрзалізниці", треба мати певні навички й проходити експертизу на ментальне здоровʼя, а от критична маса людей з народу, яка не тямить, як зводити бюджет та що робити, аби державна компанія не тягнула бюджет вниз, приводить до сумних наслідків. Особливо в часи війни. 

Коли ми змушені їх терпіти, а вони змушені займатись тими справами, до яких не лежить ані їхній розум, ані їхні руки. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка, головна редакторка espreso.tv

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.