Про Канаду, США і заяви Трампа

Для початку про історію питання. 250 років тому, під час Американської революції, коли США боролися за незалежність від Великої Британії, американські війська вдерлися до Квебеку, розраховуючи на підтримку французьких колоністів. Але вони були як раз задоволені британським правлінням після Семирічної війни й американців не підтримали. У Новій Шотландії американські війська взагалі було розбито.

Американо-британська війна 1812-1814 року взагалі фактично була американо-канадською. США, на фоні Наполеонівських війн, хотіли захопити Канаду і гарантувати безпеку свого північного кордону. У спробі наступати у Канаді американські війська втратили Вашингтон — канадці та війська з метрополії навіть спалили Білий дім. Зрештою, війна завершилася у 1814 році без територіальних змін, а спроба США приєднати Канаду знову провалилася.

Читайте також: Що сказав і чого не говорив Трамп на пресконференції в Мар-а-Лаго

У XIX столітті в США стала популярною концепція "божественного призначення", яка проголошувала божественну місію США про природне право поширюватися на весь Північноамериканський континент. 

Деякі американські політики та групи активно закликали до анексії Канади, вважаючи це частиною розширення США. Це стало одним із факторів підтримки Британією Конфедерації у громадянській війні.

Коли біженці з Ірландії, що тікали від голоду й дискримінації з боку британців, розгорнули терористичні рейди в Канаду, у США знову точилася дискусія про анексію. Але ці рейди лише зміцнили лояльність канадців короні й сприяли сепарації від американців. На фоні цього Британія надала Канаді ще й автономію з централізацією управління з центром у самій Канаді. 

У XX столітті ідеї ставали все більш маргінальними. Канадська нація сформувалася як цілком незалежний субʼєкт. Участь у Першій і Другій світовій війні як окремого субʼєкта закріпила і домініон Канада, і канадців як цілком самостійне політичне явище.

Читайте також: Трамп мав би забрати у Росії острів Врангеля

У 1960-х роках у Канаді почався процес формування багатокультурної ідентичності (франко- і англомовної плюс доволі автономної для емігрантських спільнот, в тому числі української). Багатокультурність Канади і її відмінність від американської культури стали бар’єром для будь-яких дискусій про інтеграцію. За останні 30 років ідею обʼєднання з США ніколи не підтримувало понад 10-12% канадців. 

Тож що з заявами Трампа? Чому?

Ідеологічна основа заяв зрозуміла. Трампізм в основі своїй дуже спирається на сильно спотворені релігійні концепції про американську виключність. В тому числі згаданий вище концепт "Божественного призначення".

Для Трампа символічно важливо було показати, що США можуть посилювати свій вплив без посередництва багатосторонніх угод чи міжнародних організацій. Бо "нам не потрібні ані НАТО, ані оці всі обтяжливі союзи, ми самі з вусами".

Доцільність, звісно, можна натягнути. Канада має величезні поклади корисних копалин — більші у світі тільки в Росії та самих США, освічене населення, широченний доступ до Арктики. 

Читайте також: Війна може поширитися за межі України та РФ

Чи реально це все? Ні, нереально. Як мінімум рівень фашизації США ще недостатній. Бо щоб Канаду приєднати її треба тупо анексувати як Німеччина Чехословаччину. А цьому поки заважають і інституції самих США, і політична доцільність, і цілком очікуваний шалений спротив з боку канадців.

Політичній інтеграції заважають і непопулярність ідеї, і політичні відмінності — парламентська республіка (номінально монархія) Канади сильно відрізняється від президентської системи США. 

Трамп наразі говорить і про Канаду, і про Гренландію в рамках своєї звичайної практики "шокової" риторики. Для привернення уваги, демонстрації масштабів своїх амбіцій, критики канадської та європейської політики. Це провокація і кіч у чистому вигляді. 

Але все ж не треба забувати, що ідеологічні корені трампізму надто тягнуться до ідеологій, де подібний кіч багато разів переходив межі риторики. Але поки ні. Поки.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.