Росія і європейські праві: міфи та реальність

Причини можна розділити на політично-ідеологічні та матеріальні. 

Тут зроблю ремарку. Значна частина проблем і викликів, про які говорять або якими спекулюють крайні праві в Європі — реально існує. Але їх пояснення свідомо спрощується, їх масштаб гіперболізується, а як рішення пропонуються заздалегідь неспроможні інструменти.

Тож ідеологічні вписуються у такі кліше пропаганди:

1. Росія — великий противник США і глобалізації. Для національно (в гіршому розумінні цього слова) орієнтованих правих Росія і Путін часто виступають як вороги глобалізації (яка "руйнує ідентичність і суверенітет"). Головний "глобалізатор" - США. Саме на тому, до речі, базується любов до Трампа, який теж виступає проти глобалізації та еліт, які підтримують глобалізацію. 

2. Росія — твердиня традиційних цінностей, які розмивають глобалісти, "толерасти" і усякі там погані ліберали. Звісно, падіння народжуваності та демографічна криза в західних країнах в очах значної частки правих викликана "пропагандою ЛГБТ", феміністками та усім іншим ліберальним. Глибший погляд на питання не потрібен. Але такі прості пояснення знаходять свою аудиторію і у РФ, і, як бачимо, в Європі. 

3. Росія — зразкова країна з лідером, який уособлює "сильну руку". Практично всі крайні праві рухи — антидемократичні та антиліберальні за своєю суттю. Запит на сильну руку є наслідком маніпуляції страхами своєї аудиторії, що є опорою практично всіх автократій. "Нам потрібен сильна рука, що не повернутися в 90-ті". "Нам потрібен лідер, щоб нашу країну не заполонили мігранти". "Нам потрібна диктатура, щоб страшні вороги нас не здолали". "Нам потрібна диктатура, щоб правив народ, а не еліти". Тощо.

Читайте також: Ультраправі збільшили присутність у Європарламенті

Але не всі євро-праві можуть або навіть хочуть підтримувати Росію. Саме війна проти нас сегментувала ставлення до Росії на умовні три групи:

1. Підтримка України. Це VOX (Іспанія), Брати Італії, Chega (Португалія).
2. "Ми не підтримуємо Росію, але ми не маємо брати участь у війні і не постачати зброю". Умовні "миротворці" - Ле Пен у Франції, Вілдерс у Нідерландах,  праві фламандські партії у Бельгії,  італійська Ліга Сальвані.
3. Сили, які опосередковано або фактично підтримують Росію. Німецька АдН, Фідес Орбана, австрійська Партія свободи, польська "Конфедерація".

Причому крім упоротої третьої категорії, якій нема чого втрачати, у більшості правих рухів ставлення до Росії мігрує до все більш ворожого. Ключова причина — навіть прихильників правих партій відкритий напад на суверенну державу шокував, що затьмарило ідеологічні причини "любити Росію". Особливо сильно прихильність до Росії впала серед ультраправого електорату Італії (з 64% 2020 до 15% 2023) і Франції (з 55% до 21%).  Ле Пен і Сальвані не заважає мігрувати навіть наявність скандалів з російськими грошима, підтримка анексії Криму і спроби заблокувати санкції. 

Читайте також: Як вибори в Європарламент вплинуть на долю України, — тижневик Миколи Княжицького

Але Росія (і тепер Китай) продовжує підтримку — або пряму грошову, або інформаційну — значної частини правого спектра, в тому числі тих, хто не підтримує напад на Україну. Чому? Бо як інструмент для Росії та Китаю крайні праві потрібні не для того, щоб блокувати підтримку України. Це другорядне завдання. Головне — підривати європейську систему, довіру до демократичних інституцій, дестабілізація окремих країн і ЄС в цілому.

Тому російська мережа ботів, державні канали іномовлення, лобі та агенти підтримували як "упоротих" в Австрії, Німеччині та Угорщині, так і умовно "поміркованих" у Франції, Італії, Іспанії, Бельгії й Нідерландах. Бо задачею є не лобіювання конкретних рішень, а масштабування хаосу і дискредитація європейських цінностей і правил. 

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.