Що готують союзники для України?

У Байдена вирішили, що для нього "піти красиво" і "залишити по собі вікопомну спадщину" - це нагнути Україну на те, щоби вона "добровільно-примусово" визнала свою часткову поразку у війні з Росією, після чого наші західні союзники проголосять це спільною перемогою України й Заходу "в межах реально досяжного".

А якщо вдасться оголосити про це вже зараз, до дня виборів у США — так це ще й великий козир в руки Гарріс, і одночасно вибивання великого козиря з рук Трампа.

Під це готують західну публіку, "качають" українців, проводять опитування, публічно і непублічно зондують реакцію різних суспільних груп, збирають аргументи.

Втішним призом при цьому називають "вступ в НАТО", скромно замовчуючи той факт, що насправді Україні пропонують лише почати процес вступу, який цілком може ніколи не завершитися. В обмін на це Україна має домовитися з Росією не просто про припинення вогню, але й про фіксацію лінії протистояння, тобто має де-факто визнати за Росією всі території, які вона наразі захопила і ще встигне захопити на момент укладення домовленості.

Читайте також: У пошуках "перемир'я"

У разі початку процесу вступу в НАТО — і ще до всякого його завершення! - в України будуть надійно зв'язані руки в питанні повернення цих територій силою: будь-який рух в цьому напрямі гарантує, що процедура вступу в НАТО не завершиться ніколи, або й взагалі буде формально зірвана. Хоча вона цілком може тривати вічно і без будь-яких додаткових рухів з боку України.

Кіссінджер в труні лагідно посміхається. Зараз все готують саме під його сценарій; нічого ліпшого за цього небіжчика живі у Вашингтоні так і не винайшли.

Таким чином, завойовані Росією території залишаться російськими, доки не розпадеться РФ — так само як країни Балтії залишалися радянськими, доки не розвалився СРСР. Різниця лише в тому, що будь-якого розпаду РФ наші союзники мають твердий намір не допустити (тоді як у 1980-ті вони схаменулися, коли було вже надто пізно: хотіли просто економічно послабити СРСР, а воно он як обернулося, хто ж знав).

Кажучи зовсім просто, нас розводять, і не на "Мінські домовленості - 3", а на "Будапештський меморандум - 2". Все заради "спадщини Байдена" (і сприяння перемозі Харріс), але за цей проєкт радісно схопилися й інші західні партнери (сподіваюся, що не всі).

Тиск на Україну зростає і вочевидь досягне кульмінації на черговому "Рамштайні" на рівні лідерів (нагадаємо, зустріч "Рамштайн" перенесено через відсутність Джо Байдена, - ред.). Якщо там виникне ситуація "всі проти Зеленського / Зеленський проти всіх", нашому Президенту не позаздриш. Поки що в публічній площині Україна щодня відкидає будь-які ідеї "торгівлі територіями", і це правильно.

Читайте також: "Блискуче намисто за землю". На Західному фронті без змін...

У результаті від "Рамштайна" можна чекати одного з трьох підсумків:

• або Зеленський прогнеться під зручності союзників;
• або він нагне союзників під свій план відповідно до "формули миру";
• або сторони розійдуться, "не домовившись".

Побажаймо українській делегації успіху. Здається, наразі це все, що ми можемо зробити.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.