Що таке війна на виснаження

Оскільки думка була досить непопулярна, то в коментарі набігла купа хейтерів, що мені потім доводилося відбиватись. І зараз лише хочу нагадати один із постів, який не втратив актуальності й сьогодні.

Знаєте, я дуже хочу, щоб Україна перемогла. Неймовірно цього хочу.

Проте як економіст, який займається вивченням цього питання, я розумію таке. Війни не виграються на полі бою. Війни виграються в тилу.

Особливо це твердження стосується довготривалих війн.

От мені цікаво, серед моїх хейтерів хто-небудь цікавився значенням терміну "війна на виснаження"? Ні? Ну так поцікавтесь. Буде корисно.

Читайте також: Росія краде українські воєнні ноу-хау

Якщо коротко, війна на виснаження — це війна двох економік. І в таких війнах виграє та, яка зуміє налагодити для своєї армії постачання необхідної зброї. А потім завдяки цій зброї можна завдавати втрати більші, ніж здатність ворога їх відновлювати! Причому противник буде робити те саме, і тому його треба перевершити в цих зусиллях, тобто бути ефективнішим.

І я хочу наголосити, що перевага необхідна в кількості та якості зброї, а не в людях. Бо тільки економічно відсталі країни намагаються досягти переваги в розмірі армії. Розвинені країни досягають переваги в технологіях.

Так, нам у цьому плані зараз дуже допомагають союзники. Тільки мені здається, що будь-якій адекватній людині має бути зрозуміло просту річ — цієї допомоги недостатньо, щоб переламати хід війни. Звичайно, декілька сотень танків можуть допомогти прорвати оборону противника в якійсь точці, але наївно чекати, що вони дадуть змогу звільнити всі території. Чи ви думаєте, вони маршем проїдуться захопленими територіями?

Взагалі, якщо ви хочете трохи розуміти, як наші союзники перемагали своїх супротивників, то почитайте про ту ж операцію "Буря в пустелі" в 1991-му. І про кількісну та якісну перевагу сил ООН над силами Саддама Хусейна.

Читайте також: Зеленський вперше визнав можливість поразки

А взагалі, чи хто-небудь цікавився, як зараз проводять операції НАТО? Вони не воюють так, як ми зараз! В них нема виключно сухопутних операцій! Вони спочатку ракетними та авіаударами вибивають все, ППО, потім склади, місця зосередження сил супротивника. Проріджують оборону, а потім сухопутні війська зачищають територію! Тільки для того, щоб це зробити, треба не десятки, а тисячі літаків та ракет, як це було під час операції "Буря в пустелі"!

І знову ж таки, вся ця стратегія впроваджується тільки тому, що завдяки власній потужній економіці розвинені країни можуть забезпечити власні війська достатніми засобами.

От тільки, на жаль, союзники не забезпечили й не забезпечать цією перевагою нас у цій війні з Росією.

І знову ж таки, це не значить, що треба скласти руки й нічого не робити!

В першу чергу потрібно розуміти ці реалії. І як мінімум визнати, що наше майбутнє залежить від наших зусиль також! А цих зусиль ми докладаємо мінімум.

І якщо ми дійсно хочемо перемогти в цій війні, то треба надіятись не на магічну силу контрнаступу. В найкращому разі він допоможе виграти битву, але не війну.

Читайте також: Пʼять років керівництва невігласів

Після контрнаступу ворог не перестане обстрілювати нас ракетами. Після контрнаступу армія ворога не закінчиться. І воєнна промисловість не зупиниться. Війна продовжиться, але на нових рубежах. І хіба це настільки складні матерії для розуміння?

А ту порцію хейту, яку я отримав, — це не моє визнання майбутньої поразки. Це гірке розуміння того, що в суспільстві панують переможні настрої, які не базуються на реальному стані речей. І такий сценарій цілком можливий, якщо суспільство не визнає критичність ситуації.

Для перемоги над таким ворогом, як Росія, потрібно мобілізувати всі наші наявні економічні ресурси. Не тільки хлопців на фронт, як це відбувається зараз. А потрібна робота в тилу. І не так, що я "доначу" на ЗСУ. Донатами таких ворогів здолати неможливо. Потрібна воєнна економіка!

Тільки так у нас буде шанс на справжню перемогу. І чим раніше ми це зрозуміємо, тим краще для нас. А ми вже про*бали рік! Це як хвороба рак. Чим раніше ми його виявимо і почнемо лікувати, тим більше шансів на одужання.

Джерело

Про автора: Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра Поля

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.