Шість років для "п’ятого" Путіна

"Хочу привітати Володимира Путіна з нищівною перемогою на виборах, які розпочинаються сьогодні. Ні опозиції. Ні свободи. Ні вибору", - це голова Євроради Шарль Мішель у перший день так званого дострокового голосування…

Тобто, світ розумів, що жодної інтриги у фарсі, названому "виборами президента Росії" не передбачається. Тож залишалося лише гадати, якими будуть наступні шість років каденції бункерного діда, переобраного "народцем" уже вп’яте.

Отож днями Politico оприлюднила свої п’ять сценаріїв російського майбутнього за правління звичного Путіна. Діапазон передбачень доволі широкий – від небувалого розвитку демократії (так-так, саме її) і до розпаду імперії на кілька незалежних держав. Правда, ймовірність першого варіанту експерти оцінили не вище 5 відсотків, а руйнівного – у 10-15 відсотків.

З усіх інших сценаріїв заслуговують на увагу хіба ще два. Перший – небувалий ренесанс російського націоналізму, розбудженого самим Путіним, і, як подають це експерти, таким, що може спричинити дострокове завершення його каденції. Схожим фіналом може завершитися й інше передбачення: коли, за словами Politico, група кремлівців, що переймаються деградацією країни, "попросять" Путіна піти… 

Читайте також: Рейди у Росію. Згадати Пригожина

На останньому не буду докладно зупинятися, оскільки його ймовірність, самі розумієте, дуже низька. По-перше, олігархи з оточення кремлівського диктатора навряд чи відважаться перечити босу, тим паче, що попри санкції Заходу, вони не мають підстав особливо перейматися своїми статками. По-друге, війна в Україні стимулює виробництво, бо Росія традиційно здатна продукувати лише смерть та засоби для її досягнення.

"Націоналістичний варіант" для мене виглядає найбільш реальним. І автори прогнозу могли б покластися на давній висновок одного з американських президентів – Річарда Ніксона, — який вже частково справдився: "Російський народ не повернеться до комунізму. Але до влади прийде новий, небезпечніший деспотизм, заснований на екстремістському російському націоналізмі... Якщо переможе новий деспотизм, все завойоване у великій мирній революції 1991 року буде втрачено. Війна може вибухнути у колишньому Радянському Союзі, оскільки нові деспоти використають силу для відновлення "історичних кордонів" Росії".

Коли було сказано ці слова, ще не було терміну "рашизм", однак зараз Ніксон, мабуть, послуговувався б саме ним замість словосполучення "екстремістський російський націоналізм".

Та, попри американського експрезидента, на користь сценарію "націоналістичного ренесансу" і всіх наслідків, пов’язаних з ним, свідчать і матеріали, здобуті українським "КіберСпротивом", зокрема лист голови російської Держдуми В’ячеслава Володіна до Путіна. У ньому спікер кілька разів наголошує на ідеї "дезахіднизації" Росії після чергових президентських виборів.

Термін, звісно, чудернацький, але якщо говорити людською мовою, то, на думку Володіна і, слід підозрювати, багатьох його спільників, Росію варто якомога сильніше ізолювати від іноземних впливів.

Для цього пропонують кілька кроків: посилення одержавлення економіки, коли всі сировинні галузі переходять у власність держави; суверенізація науки, культури і мистецтва, підвищення в їхньому розвитку ролі держави; посилення цензури, зокрема на ТБ і в Інтернеті; остаточне розв’язання питання опозиції.

Володін стверджує, що найсприятливішим часом для запровадження його ідеї є післявиборчий період, і що група законодавців готова вже сідати за підготовку документів, потрібних для реалізації викладених пропозицій.

Читайте також: Популістський Інтернаціонал

Що ж, — Володін і Ко не є першовідкривачами у такій делікатній справі. Ізоляціонізм – закономірний вектор розвитку будь-яких диктатур, попри їхні національні відмінності. Те, що Росія Путіна упевнено крокує шляхом Північної Кореї, було зрозумілим й без листа російського високопосадового думця. Те, що Москва змушена якомога щільніше зачиняти усі, навіть найменші кватирки, прорубаного Петром I "вікна у Європу", - логічний наслідок не тільки путінської "суверенної демократії", а й і його божевільних ідей відновлення Радянського Союзу. І сенатор-республіканець Ліндсі Грем учора в Києві, натякаючи на можливість визнання Штатами Росії як держави-спонсорки тероризму, мав на увазі саме це. Якщо Росія прагне самоізоляції, то їй максимально  допоможуть...

Путін чудово розуміє, що ніхто на Заході й не складає собі труду навсправжки розглядати його "формули миру", засновані на імперських "хотєлках". До прикладу, повернення НАТО до кордонів 1997 року чи нейтрального статусу України як його, путінського, феоду. Захід також вже давно втратив ілюзорні надії на розмаїті, екзотичні у випадку Росії, теорії "дзеркал", коли сусідні демократичні країни спричинять у мешканців боліт бажання жити по-людськи та гідно.

Тому, гадаю, Росія й надалі занурюватиметься у трясовину самоізоляції, витрачаючи потенціал (і природний, і людський) на втілення путінських галюцинацій. Аж поки не спалахне звичний для неї "бунт", підігрітий, звісно, ударами ЗСУ та західними союзниками, і зігнила імперія впаде остаточно.

Скільки це триватиме, — не знає ніхто. У всякому випадку, — на каденцію  "п’ятого" Путіна вистачить…

Спеціально для Еспресо

Про автора. Ігор Гулик – журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.