Віра — це і є шлях

Ми не шукали тоді сенс життя. Ми нікому нічого не доводили. Ми ні в кого не вимагали нас любити. Ми просто вірили в диво і раділи, знаходячи його прояви ранком 1-го січня. І ми справді були щасливими просто тому, що жили.

Згодом кожен з нас подорослішав. Хтось, дуже швидко отримавши від життя жорсткий ляпас і втративши довіру до всього. Хтось дуже повільно, і обрав за краще залишитись в ілюзії дитинства, ніж дозволити собі прочинити двері у справжнє доросле життя. Та всім нам довелось зіштовхнутись з величезним КамАЗом здорового глузду. І так сталось, що багатьох нас цей КамАЗ переїхав.

Ми перестали довіряти собі. Ми перестали слухати й чути себе. Ми відмовились від свого власного шляху  і на довгі роки, а хтось назавжди камінням здорового глузду закрив, придушив чуттєвість власного серця.

Ми намагались замінити кохання, віру і закоханість у те, що ми віримо, і що по-справжньому любимо логікою, здоровим глуздом, користю, перспективами, втрачаючи кожен день сенс свого життя. 

Та все змінило 24 лютого 2022 року. Багатьом з нас довелось відкрити свої серця, щоб віднайти власний шлях, віднайти силу, віру і бажання для фундаменту нового життя, а іноді просто для виживання.

І ми вижили. Ми вижили тому, що опинившись над прірвою і фактично вже опустивши одну ногу у безодню, згадали, хто ми, куди йдемо і чому ми є тими, ким ми є. Де наше коріння, де наша сила, де наше серце.

А зараз нам потрібно зберегти це. Тому що імперські фантоми отруїли мозок і серце нашого північного сусіда. Він будь-що намагається знову зруйнувати нашу віру, отруїти наші серця, залякати нас руїною та безперспективністю майбутнього.

Він залучає всі ресурси, щоб знову посіяти ворожнечу, зруйнувати довіру і повернути ті "скляні уламки кривого дзеркала від снігової королеви" в наші очі та серця. Змусити здатись, вбити дух, зробити нашу боротьбу беззмістовною, вірусом хибного пошуку справедливості зруйнувати єдність, завдяки якій ми вистояли в перші дні повномасштабного нападу, хоча нам давали максимум два тижні. 

Читайте також: Росія прагне втілити в Україні сценарій Руїни

І саме зараз, коли ми всі так втомились, нам просто потрібно зробити ще один крок. Незалежно від тієї інформації, що нас оточує, здебільшого штучно спотвореної, аби отруїти, розбудити безпорадність, спричинити паніку.

Тому так важливо сьогодні тримати відкритими свої серця і не втрачати сенс. Поки ми в єднанні, поки в нас горить вогонь віри, поки ми щирі та щедрі своїми серцями, Кремль разом з Віссю зла нічого не зможе нам зробити. Тим більше ми з Богом і Бог разом з усім прогресивним світом, разом з нами.

Бо попри міць і ресурси, в них — все штучне. Подивіться на їхню естраду і діячів культури, що підтримують війну — це просто живі мерці. Не кажучи вже про весь владний апарат — всі вони підписали контракт з дияволом, і щодня це відбивається на їхніх обличчях. Вони підмінили Бога, сенси замінили грошовими потоками, єдність — страхом і погрозами. Кохання і любов — ненавистю, заздрістю та образами.

Та штучне ніколи не замінить справжнє. Тому всі, хто будував режими на залякуванні й ізоляції, неодмінно програвали. І чим більше вони грають м'язами, тим більше в них бракує ресурсів.

Читайте також: Як Росія сіє зневіру

Ми не боги, ми не можемо змінити час, повернути минуле, змінити свої вчинки та помилки, те, що вже сталось і повернути тих, кого втратили. І ми не можемо змінити людей. Все, що ми можемо — надихнути їх, розбудити, запалити світло і розкрити їхні серця власними вчинками. Лао Цзи сказав: "Краще запалити одну маленьку свічку, ніж продовжувати проклинати пітьму". Я знаю, що запалена свіча не буває довго самотня, вона народжує інші.

Ми можемо зі здобутим, хай і часом дуже болючим досвідом, ще з більшою вірою торувати обраний шлях. Шлях світла, який неодмінно перемагає темряву.

У фільмі про Санту є дуже мудрі слова про те, що  для того, щоб щось побачити, потрібно дуже сильно цього захотіти. Ми маємо дуже захотіти побачити нашу перемогу, наше майбутнє, нашу нову щасливу історію, щоб дати шанс всьому цьому проявитись в реальності.

Тому згадайте свої щасливі миттєвості, проживіть принаймні святкові дні з вірою і баченням того, як все втілилось найкращим чином. І повірте: так і має бути. Головне і найважче — нікого не оцінювати, нікого не засуджувати, нічого ні від кого не очікувати, а просто потрібно робити своє з вдячністю за можливість, і вірою, що воно на краще. 

Віра не починається з доказів, вона ними підтверджується. Віра — це і є шлях. Віра живе в серці й дає сили робити наступні кроки.

Читайте також: "Вона справді щиро хоче, щоб ми загинули! Щоб я загинула..."

Вам можуть казати, мовляв, це наївність, знімайте рожеві окуляри, подивіться правді у вічі. Та істина в тому, що ті, хто це кажуть, самі бояться повірити в краще й обирають сидіти в прохолодній печері власних обмежувальних переконань і хибних уявлень, замість того, щоб йти до сонця. Вони обирають свій страх замість віри.

... Ми всі колись були дітьми й вірили в диво. Зараз нам теж потрібно згадати, як це було, і повірити в нашу перемогу і наше щасливе майбутнє. 

Я вірю в Україну, в її людей, і в її щасливий шлях. І це моє сьогодні найзаповітніше бажання... І я відчуваю, як разом зі мною співають мільйони сердець, задумуючи таке ж бажання.

Джерело

Про автора. Олексій Біловол, політичний експерт

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.