Женевські перемовини. Остання надія Путіна — внутрішній хаос в Україні

Власне, було б наївно розраховувати на швидкий і відчутний прогрес у мирному врегулюванні. Станом на зараз Росія впевнена, що може отримати більше, якщо не припинятиме воювати та посилюватиме тиск на українське суспільство через масові вбивства, ракетний терор і інформаційні кампанії. Водночас Україна не перебуває в ситуації, в якій капітуляція є неминучою, тому відмовляється приймати політичні вимоги Кремля. Поки ці позиції не зійдуться в одній точці, мирні переговори так і триватимуть: "важко, але по-діловому".

Я вже неодноразово писав, що на цьому етапі війна не має ні військового, ні політичного вирішення. Росія веде її обмеженими ресурсами, що дозволяє повільно просуватися вздовж лінії фронту, але цих ресурсів недостатньо для захоплення будь-якого критично важливого центру України. 

Політично Росія може намагатися нав’язати свої вимоги щодо змін в українському законодавстві, але проконтролювати їх виконання вона зможе лише за умови, якщо президентом України стане надзвичайно залежна від неї людина. Зеленського вони таким не вважають, тому й наполягають на термінових виборах. 

Водночас не впевнений, що вони справді розраховують на появу настільки проросійського наступника.

Читайте також: Чому для Росії переговори важливі?

Тобто війна, яка не мала сенсу від самого початку, нині перетворилася на щось інерційне й малозрозуміле, що розвивається саме собою. І лише якийсь нетиповий фактор може змінити цей хід подій. Тому на даному етапі найбільш реалістичний сценарій — це продовження війни приблизно в тих самих темпах, із єдиною стратегією: очікування, що противник якимось чином розвалиться сам. Путін уже робив ставку на таку логіку в лютому 2022 року, і ми знаємо, чим це завершилося.

Війна починалася як остання спроба Росії повернути Україну у свою орбіту. Коли після Криму, Донбасу й повномасштабного вторгнення стало очевидно, що Україна більше ніколи не стане проросійською, Кремль інерційно перейшов до тактики "так не діставайся ж ти нікому". Останньою надією Путіна став розвал України внаслідок війни та максимальної внутрішньої хаотизації, з якою українська влада буде нездатна впоратися. Власне, у цьому і полягає суть вимог Кремля, які він просуватиме на будь-яких переговорах.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.