Чому Трамп і Путін зустрічаються на Алясці: де тут символізм та які ризики для України. Пояснюємо

Дехто називає цю подію потенційно ключовою для припинення російсько-української війни, інші ж кажуть, що це лише політичний театр, який може ще більше затягнути конфлікт і в підсумку легітимізувати агресію Росії. У будь-якому випадку місце зустрічі – Аляска – точно не випадкове: воно має історичне, символічне та геополітичне значення. Еспресо пояснить до чого тут Аляска і що ця зустріч може означати для України та світу.

Коротка історія Аляски: від корінних народів до російсько-американської угоди

природа Аляски, фото: вікіпедія

Аляска – суворий край із холодним кліматом, де тисячоліттями жили корінні народи, такі як інуїти, алеути, тлінгіти та атабаски. Ці спільноти навчалися адаптуватися до екстремальних умов. Їхнє життя було тісно пов’язане з природою, а чисельність населення залишалася завжди невеликою через кліматичні умови.

Однак все змінилося 300 років тому через росіян. У XVIII столітті Аляска привернула увагу Російської імперії, чиї купці дійшли до східної межі Азії і почала задивлятися за Берингову протоку. Російські дослідники, зокрема Григорій Шеліхов, почали активно освоювати регіон у 1780-х роках, створюючи торговельні пости для видобутку хутра. Так виникла російсько-американська компанія, яка займалася видобутком та торгівлею хутром на Алясці (через неї було майже повністю знищено каланів, морських видр, які тепер під загрозою зникнення). 

російське поселення на Алясці на початку ХІХ століття, фото: вікіпедія

Та за сотню років перебування на американській землі російська присутність завжди була обмеженою. На піку колонізації на Алясці проживало менше тисячі росіян, переважно купців і колоністів. Російська імперія не мала ресурсів для повноцінного освоєння Сибіру та Далекого Сходу, а не те що Аляски, яка залишалася віддаленим, нерозвиненим і малолюдним велетенським форпостом (її площа - як половина сучасної Індії).

До середини XIX століття Росія зіткнулася з великими фінансовими труднощами після поразки у Кримській війні. Тоді росіяни гостро розуміли, що можуть легко втратити Аляску у випадку нового конфлікту, тому вирішили продати край. Насправді продаж міг відбутися навіть на 10 років раніше, однак громадянська війна у США затягнула процес, який завершився у 1867 році, коли цар Олександр ІІ погодився продати Аляску Сполученим Штатам за 7,2 мільйона доларів (приблизно 200 млн у сучасних цінах, а за такі гроші зараз продають топових футболістів, а не те, що країни). Хоча ця угода, відома як "покупка Аляски" (Alaska Purchase), викликала й певний скептицизм у США. Бо багато хто вважав її марнотратством, називаючи Аляску "крижаною пустелею Сьюарда" (на честь держсекретаря Вільяма Сьюарда, який наполягав на купівлі). Американська влада бачила стратегічний потенціал в регіоні: контроль над північною частиною Тихого океану, доступ до ресурсів і запобігання експансії інших держав, зокрема Британії, яка володіла Канадою. 

Підписання договору про купівлю Аляски в 1867 році, фото: вікіпедія

У підсумку для США покупка стала надзвичайно вигідною економічною угодою. Бо на додачу до всього Аляска ще й відкрила доступ до нового золота (Клондайкська золоторушна лихоманка 1890-х), нафти (родовища Прадхо-Бей) і стратегічного розташування в Арктиці. Хоча американцям знадобилося майже сто років, щоб інтегрувати таку велику територію у свою країну, бо лише у 1959 році Аляска повноцінно стала штатом США. 

Аляска для росіян: міф про "втрачену землю" і безпека Путіна

Для сучасної Росії Аляска залишається символом "втраченої території", як і Україна, Балтія, Молдова, Фінляндія, Польща, Східна Німеччина, Центральна Азія тощо. Російська пропаганда періодично піднімає тему "повернення Аляски", стверджуючи, що угода 1867 року була несправедливою чи тимчасовою. Ці наративи не мають юридичної основи, але використовуються для розпалювання імперських настроїв населення. 

Особливо ця думка стала популяризуватися після початку російської агресії в Україні. Наприклад, у 2014 році, після анексії Криму, російські політики, зокрема Володимир Жириновський, публічно заявляли, що Аляска належить Росії. А після повномасштабного вторгнення, у Росії навіть з’явилися плакати про те, що "Аляска наша". Тоді голова держдуми В'ячеслав Володін заговорив про "повернення Аляски" у відповідь на арешт російських активів американцями. 

плакати, які з'явилися в РФ в середині 2022 року, фото: соцмережі

Тому немає нічого дивного в тому, що Путін погодився на зустріч із Трампом саме на Алясці. Бо крім очевидної причини, пов’язаної з Міжнародним кримінальним судом, який ще у 2023 році видав ордер на арешт диктатора Кремля (США не є членом МКС), є ще символічна перемога для пропаганди. Ніхто до Путіна з лідерів Російської імперії, СРСР чи РФ фізично ніколи не був на Алясці, яку росіяни продовжують інтерпретувати як свою "історичну територію". Навіть сам Трамп під час своєї пресконференції у понеділок, 11 серпня, двічі сплутав і сказав, що "їде у Росію" на зустріч із Путіним. 

Однак реальна присутність росіян на Алясці мінімальна: за даними перепису США, менш як 1% населення Аляски (приблизно 6,5 тис. осіб із 730,000) ідентифікують себе як особи російського походження. Більшість із них – нащадки пізніших емігрантів із СРСР чи РФ, а не прямих колоністів, яких ще царська Росія туди завезла. 

Крім цього не варто забувати, що Путін, якому приписують численні бункери, двійників та надзвичайні заходи безпеки під час його взаємодії з населенням, просто банально боїться за своє життя. Тому не дивно, як пише CNN, що зустріч відбудеться на американській військовій базі Елмендорф–Річардсон на північній околиці Анкориджа через наполягання російської сторони, яка переживає за безпеку свого лідера. Власне, як раніше зазначив помічник Путіна Юрій Ушаков, вибір Аляски є "логічним місцем" і пояснюється географічною близькістю до Росії. Берингове море розділяє Аляску та Чукотку лише 86 кілометрами. Тобто для Путіна це зручна локація, яка мінімізує ризики далеких закордонних перельотів, особливо на тлі атак українських дронів. Одним словом Анкоридж – це географічно півдороги між Вашингтоном і Москвою, адже обом лідерам доведеться подолати близько 6 тис. кілометрів. 

Зустрічі Трампа і Путіна: історія без дипломатичних проривів

Путін і Трамп, фото: Getty Images

Це буде далеко не перша особиста зустріч Трампа і Путіна. Раніше Трамп зустрічався з лідером Кремля кілька разів, але найбільш пам’ятні моменти сталися у 2017 році на саміті G20 у Гамбурзі та у 2018 році в Гельсінкі. 

Тоді обидві зустрічі не принесли значних результатів: у Гамбурзі обговорювалися Сирія та кібербезпека, але без конкретних угод, а в Гельсінкі Трамп викликав критику західної громадськості за надмірну дружелюбність до Путіна на тлі розслідування російського втручання у вибори США 2016 року. Тому ці зустрічі більше слугували для піару, ніж для реальних змін у двосторонніх відносинах чи глобальній політиці. 

Цілком можливо, що Путін хоче повторити такий сценарій – фотографії та відео рукостискання, посмішки, і відчути себе рівним серед впливового лідера західного світу, щоб таким чином вчергове показати всім, що світовий порядок заснований насправді не на домовлених законах, а на демонстрації сили. 

Чого чекати від зустрічі в Алясці – оцінки експертів

Білий дім офіційно знижує очікування, називаючи зустріч "вправою на вислуховування" позиції Кремля, хоча раніше наголошували, що припинення вогню як ніколи близько, пише The Washington Post. Власне, Дональд Трамп сказав журналістам, що йому буде достатньо "перших двох хвилин" розмови віч-на-віч із Путіним, щоб зрозуміти, чи готовий той завершити війну. Для нього це центральна тема розмови, яку президент США хоче обговорити з російським диктатором. Відштовхуючись від якої, можуть постати інші – тристороння зустріч із Зеленським (за даними CBS, це може статися вже наступного тижня), обговорення територій, економічна співпраця після настання миру тощо. 

Зеленський, Путін, Трамп, фото: колаж

Більшість провідних світових видань застерігають: Путін прагнутиме досягти паузи на своїх умовах, без реальної зміни цілей загарбницької війни. Власне, напередодні зустрічі російське МЗС повторило ультиматум Кремля: українські сили мають вийти з чотирьох областей, Україна має відмовитися від вступу в НАТО, Захід має скасувати санкції проти РФ та інші "хотілки" Путіна, щоб настав мир і відбулася капітуляція України. Тим самим спростувавши численні спекуляції на тему обміну територіями. Адже у ЗМІ також циркулює багато ідей про те, що росіяни нібито готові обміняти чи то захоплені Херсонщину та Запоріжжя на Донеччину (близько 30% зараз контролює Україна) та Луганщину (менше 1%), чи то лише захоплені кусочки Харківщини, Сумщини, Дніпровщини на ту ж Донеччину та Луганщину. Однак, як висловився президент України Володимир Зеленський, він не може і не буде цього зробити. 

"Ми не вийдемо з Донбасу. Ми не можемо зробити це. Донбас для росіян – це плацдарм для майбутнього нового наступу. Кілька років – і у Путіна буде відкритий шлях і на Запорізьку, і на Дніпропетровську області", – сказав Зеленський українським журналістам та підтвердив це після розмови з європейськими лідерами у середу, 13 серпня. 

Американські медіа у більшості розкритикували свого президента через проведення зустрічі з Путіним на Алясці. Тому Трамп навіть звинуватив ЗМІ у "фейках про зустріч із Путіним". Він іронічно написав, що "навіть якби отримав Москву й Ленінград, сказали б, що уклав погану угоду".

Та, як висловилася політична оглядачка The New York Times Марія Гессен, Трамп, погодившись зустрітися на Алясці, насправді "робить Путіну найчудовіший подарунок". 

"Дональд Трамп хоче, щоб війна в Україні закінчилася. Володимир Зеленський хоче, щоб війна в Україні закінчилася. Багато інших президентів та прем'єр-міністрів хочуть, щоб війна закінчилася. Володимир Путін не є одним із таких президентів. Війна в Україні стала політичним, психологічним та економічним центром режиму Путіна", - наголошує вона. 

Як відзначає New York Post, російські чиновники заявили, що розглядають саміт на Алясці як "чудову можливість обговорити потенційні угоди зі США, включаючи відкриття повітряного простору Аляски для російських рейсів". А це ще одне підтвердження того, що Путін намагатиметься відвернути увагу Трампа вторинними справами, натомість закінчення війни знову перекладе на потім. 

місто Анкоридж, де відбудеться зустріч Трампа та Путіна, фото: вікіпедія

До того ж не варто забувати, що російська армія вже довгий час має ініціативу на полі бою, а значний прорив української оборони біля Покровська (на Добропільському напрямку), що стався цього тижня, лише ще більше додав оптимізму для Кремля. Тому Bloomberg і наголошує, що Путін прямує на саміт із Трампом ,будучи "впевненим у своїй перемозі в Україні". 

"Путін і Трамп мають зустрітися, оскільки російська армія здобуває великі успіхи в літній кампанії. … Путін неодноразово відхиляв заклики до припинення вогню та, ймовірно, домагатиметься значних територіальних поступок в обмін на це", - пишуть у виданні. 

Хоча, як повідомляють інсайдери видання Axios, Трамп дійсно "злий на Путіна, йому це все набридло". Мовляв, хоч іноді риторика президента США "звучить проросійською", це тому, що він вважає, що це допоможе укласти угоду, яка може принести йому Нобелівську премію миру (в цьому його інтерес). У виданні стверджують, якщо ж дипломатія провалиться, Трамп продовжить продавати зброю країнам НАТО для потреб України і навіть готовий "обвалити економіку РФ". Тому ця зустріч не мала б стати катастрофою для інтересів України. Та знаючи непередбачуваність Трампа, важко бути впевненим на сто відсотків, що станеться і до чого домовляться у п’ятницю. Бо, як каже Ендрю Рот, оглядач The Guardian, Трамп наодинці з Путіним – це "рецепт катастрофи".  

Читайте також: "Ми можемо стати зброярнею світу, але треба міняти систему", – ветеран та керівник громадської ради при міноборони про корупцію у воєнній сфері