Популізм і відволікання уваги: що кажуть політологи та юристи про ідею зменшити кількість депутатів

За офіційними даними, на всі чотири поставлені питання виборці дали ствердну відповідь від 81,7 % до 89,9 %, але відповідні зміни до законодавства так і не були внесені Верховною Радою. Згодом таку ініціативу розкритикували, як намагання олігархів з оточення Кучми зберегти владу.

Питання зменшення кількості нардепів, хоч і не на референдумі, а лише на розгляд парламенту, внесли й у 2019 році, коли президентом України став Володимир Зеленський. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук зазначив, що Конституційний суд "дав негативний висновок" щодо цього законопроєкту, що фактично зупинило його розгляд. 

Втретє про це знову почали говорити вже тепер. Декілька днів тому Стефанчук зазначив, що в українському суспільстві знову може постати питання щодо необхідності скорочення кількості народних депутатів до 300 осіб. Тепер потребу в змінах чисельності парламенту аргументують зменшенням населення України. 

Чому зараз могла виникнути така пропозиція та що мають на меті її ініціатори Еспресо запитав у політолога Євгена Магди та юриста Андрія Магери. 

Чому парламент знову хочуть скоротити

Нічого дивного у реінкарнації старої "кучмівської" ідеї про скорочення парламенту не відбувається, зазначив політолог Євген Магда.

Євген Магда, фото: rfe

"Це типове відволікання уваги. Насправді Стефанчук, як спікер парламенту, має знати, що перепис населення, перший і єдиний раз в незалежній Україні, відбувався у 2001 році. Після цього переписів не було і тому говорити про якісь скорочення щонайменше некоректно", – зауважив Магда в коментарі для Еспресо.

Він наголошує, що зараз немає офіційної інформації стосовно того, скільки людей з України виїхало за кордон, а також невідомо, скільки людей звідти повернеться. Тому аргументація, яка озвучена Стефанчуком, зараз виглядає  – нелогічною. 

"Це не просто хибний крок, а імітація бурхливої діяльності. І мені прикро, що людина, яка посідає місце спікера парламенту, голови Верховної Ради, вона вдається до подібних маніпуляцій. Коли в Україні не знають, скільки людей перебуває за кордоном, ці всі розмови – це свист на користь бідних", – зазначив політолог.

Чи існує якась оптимальна чисельність парламенту

Навіть якщо населення України порахують, то все одно незрозуміло, чому цей фактор повинен впливати на чисельність парламенту, розповів Еспресо юрист і колишній член ЦВК Андрій Магера.

"Якщо ми рахуватимемо співвідношення кількості депутатів до населення України, то,  навіть якщо візьмемо не 50 млн, як було раніше, а, скажімо, 30 мільйонів, то все одно отримаємо не таке вже й маленьке представництво, порівняно, скажімо, з нашими сусідніми державами. Наприклад, в Молдові десь 100 депутатів, але на яку кількість населення? У Словаччині 150 депутатів, але потрібно також зважати на кількість населення", – пояснює Магера. 

У Молдові на одного депутата припадає близько 25 тис. громадян, у Словаччині – 36 тисяч. Тоді як в Україні, якщо поділити, скажімо, 30 млн населення на 450 депутатів, отримуємо майже 67 тисяч громадян на одного депутата. 

"Польща має 460 депутатів нижня палата і ще плюс в них є сенат – верхня палата, а це ще 100 сенаторів. Тобто, Україна не є тут унікальним випадком, де б це співвідношення випирало і робило б це представництво гіршим. Тому потреби в цьому я не бачу. В цьому стоїть лише якась популістична ідея  –  відвернути від якоїсь іншої проблеми. А раціонального зерна в цій ідеї, я не бачу", – зазначив юрист.

До прикладу, в Польщі на одного члена парламенту також припадає 66 тис. громадян. Ще менше цей показник становить в таких європейських країнах, як Чехія (54 тис.), Австрія (50 тис.), Португалія (45 тис.) Швеція (30 тис.) та інших. Однак підвищувати цей показник, скорочуючи чисельність парламенту в цих країнах не планують.

Які недоліки може мати скорочення чисельності парламенту

Як наголошує Андрій Магера, потрібно турбуватися не про чисельність Верховної Ради, а про покращення якості депутатського складу.

"Ми маємо розуміти таку річ – чим менша кількість депутатів буде у парламенті, тим менш представницький характер матиме такий склад парламенту. Тому що він менше враховуватиме всі соціальні верстви суспільства, менш тонко відчуватиме політичні настрої суспільства. І тому, я б не захоплювався ідеєю скорочення кількості депутатів, але й у збільшенні теж немає жодної потреби. Ми звикли до цієї кількості, вона була з 1991 року", – зазначив юрист. 

Крім того, каже Магера, чим меншою буде кількість депутатів, тим легше буде впливати на їхню позицію депутатів. Особливо тепер, коли з Конституції вилучили норму про депутатський імунітет.

"Коли депутат не має цього імунітету це  – не відсутність особистого привілею депутата. Це, на жаль, серйозний виклик для парламентської незалежності. Бо депутат, голосуючи за те чи інше рішення, постійно думає: "Можливо, я щось не так роблю" і "а чи завтра якусь кримінальну справа проти мене не порушить", – пояснює він.

Скоротити парламент хочуть, щоб сподобатися виборцю

Ані представники влади, ані представники опозиції не пояснили людям, що депутатський імунітет існує фактично в усіх державах Європи, бо розуміли, що ця популістична ідея дуже подобається людям. 

"Але людям треба пояснювати, а не плентатися у хвості суспільних настроїв. І еліта для того є елітою, що вона продукувала людям ідеї. Я переконаний, депутатський імунітет треба відновлювати назад, але робити його за європейськими стандартами. Якщо депутат вбив когось, згвалтував, пограбував, то імунітет не повинен працювати. Але якщо його звинувачують у несплаті податків, перевищенні повноважень, то треба дивитись, щоб не було бажання через силовиків впливати на незалежність депутата в парламенті".

Схожа ситуація і зі скороченням кількості депутатів, каже Євген Магда. З цієї пропозиції регулярно здмухують пилюку, бо вона багатьом подобається.

"Логіка насправді проста. Так історично склалося, що рейтинг популярності парламенту ближче до завершення його повноважень, нагадує термін придатності неякісного продукту. І тому на цьому популізмі дуже активно грає будь-який український президент", – наголошує політолог.

Якими будуть наступні вибори у Верховну Раду

За Виборчим кодексом, ухваленим у 2019-му, передбачено проведення виборів за відкритими партійними списками. Однак ухвалити, далеко не означає провести.

"Я з ймовірністю в 99 відсотків можу сказати, що за відкритими партійними списками прийдешні парламентські вибори проходити не будуть. Влада знайде тисячу причин для того, щоб цього не робити через те, що їм це не вигідно. Відкритих партійних списків бояться всі, без виключення партійні лідери. Тому що це і внутрішня конкуренція між своїми. Але влада організовує вибори та вона несе відповідальність", – зазначив політолог Магда.

Андрій Магера каже, що навіть якщо вибори будуть за відкритими списками, то цей Виборчий кодекс має свої недоліки – перша дев'ятка партійних списків не буде "відкритою".

"Треба, щоб всі, без винятку, йшли в регіональні списки й там отримували довіру українських виборців. Не лише партія, але і самі кандидати, щоб подивитися, кого дійсно з висунутих кандидатів підтримують люди. Лідери партії не повинні боятися йти в виборчі регіони. А так вони зробили, що перша дев'ятка національного списку не йдуть у виборчі регіони за отриманням підтримки українських виборців", – зазначає колишній член ЦВК.

За його словами, щоб покращити якість парламенту можна знизити виборчий бар'єр із 5%, скажімо, до трьох. 

"Треба покращувати закон, щоб партії демократизувалися. Бо під впливом пропорційної системи відкритого типу партії будуть мати демократичну конкуренцію в межах самої партії й почнуться демократичні процеси. Це може покращити Верховну Раду, а не збільшення чи зменшення чисельності", – наголосив Магера.