Емоції, коли витягуєш живу людину з-під завалів – надзвичайні: одеський рятувальник Андрій Скрипка про роботу у ДСНС

Еспресо поговорив з одеським надзвичайником Андрієм Скрипкою і запитав, як це бути рятувальником в одному з українських міст, де найчастіше відбуваються обстріли, та що йому доводиться відчувати під час своєї роботи.

"Ти працюєш і чуєш крик, вигуки, плач"

Андрій Скрипка працює рятувальником вже 10 років. Каже, що за цей час звик майже до усього. Окрім людських втрат – їх переживає найважче.

До повномасштабної війни працював надзвичайником у Миколаївській області, згодом перевівся до Одеси, де тепер працює начальником караулу. В Одесі знайшов своє кохання й одружився. Нині саме дружина, яка також працює рятувальницею, підтримує його після важких і тривалих змін.

"Робота з початком повномасштабної війни, звісно, дещо змінилась. Тепер є загроза повторних атак, вибухів, влучань на місці виїздів. От через це є ускладнення. Одесу досить часто обстрілюють, а наша основна робота – пошук потерпілих, гасіння пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. У мене дружина дуже активна, і саме вона мені допомагає після зміни хоч на якийсь час забути про роботу. Аби відновитись після робочого дня ми можемо поїхати кудись, відпочити, сходити на море, з'їздити до батьків, до друзів. Це мені допомагає відволіктись", – розповідає Андрій.

фото: надав Андрій Скрипка

Для усіх рятувальників, пояснює працівник ДСНС, найважче бачити та витягувати з-під завалів загиблих людей. При цьому робити все це на очах у рідних і близьких, які ловлять кожен рух рятувальників, поки ті розбирають завали. 

"Коли ми приїжджаємо на місце виклику, на місце влучання ракети, то дуже емоційно є спостерігати та чути людей, які чекають на звістки від тебе. Вони чекають на своїх близьких і знають, що ті можуть знаходитись під завалами. А ти в цей час працюєш, розбираєш і позаду себе чуєш крики, вигуки, плач. Оце, мабуть, найважче", – пояснює Андрій Скрипка.

"Ейфорію від порятунку іншої людини неможливо передати словами"

Він пригадав випадок, як працював на об'єкті після влучання шахеда в багатоповерховий будинок на вулиці Добровольського.

"Там був панельний будинок, який склався. За інформацією, яку нам надали, там були й дорослі, і діти. Пошуки тривали дуже довго, було складно працювати через великі бетонні плити. А робити треба було усе максимально швидко, виносити уламки як можна обережніше, адже ми знали, що там можуть залишатися живі люди. При цьому дуже багато людей спостерігало ззаду, всі чекали, що ми дістанемо і живих людей", – ділиться спогадами рятувальник. 

"Ще пригадую, був приліт шахеда в житловий будинок. Ми встигли із квартири, що палає, дістати живу жінку і швидко передати її медикам. Час йшов на хвилини, ми встигли її знайти. Нам усім тоді дуже пощастило, бо вона кликала на допомогу, а ми її почули та витягнули неушкодженою. Не передати словами оті емоції, коли витягуєш живу людину з під завалів. У мене у мене особисто в цей час відчуття ейфорії, яке дуже швидко минає, бо ти розумієш що треба працювати далі. Про себе я сказав: "Дякую, що так вийшло, що ти знайшов живу людину" і вмить, берешся до пошуку інших, чи на гасіння пожежі. Але цей епізод тебе тримає, бо емоції вже позитивніші, є результат твоєї роботи. На душі стає тепліше, що так от сталось, що все добре. І просто працюєш далі", – розповідає про емоції під час роботи рятувальник.

фото: надав Андрій Скрипка

Під час повномасштабної війни в Одесі вже загинуло декілька надзвичайників. Андрій каже, що такі трагедії усі колеги переживають болісно, бо є однією великою родиною, навіть коли не знайомі з кожним особисто.

фото: надав Андрій Скрипка

"Ми розуміємо всі, що таке може статись, але мусимо працювати далі. Бо хто ж крім нас. В нас одна велика сім'я, ми один одному постійно допомагаємо, навіть, якщо не знаємось між собою. Після таких трагедій залишаємо це в собі і йдемо далі", – додає Скрипка.

Рятувальник відзначає, що за час повномасштабної війни Одеса, її мешканці змінились, люди стали відповідальніше реагувати на тривоги та любити життя.

фото: надав Андрій Скрипка

"Особливо ті, хто зіткнувся з цим. Але не в телеграмі, інтернеті, на фото чи по телевізору, а коли це зачепило сім'ю. Тоді люди починають цінувати життя, не відкладати на завтра важливих речей, радіти дрібницям і свободі. І наш День Незалежності – цьому приклад. Бо в цей день йдеться про свободу у всьому. У виборі, в тому, що ми можемо говорити й вільно жити".