Зупинили удесятеро чисельніші сили більшовиків і виграли час для дипломатії: 108 років пам’яті Героїв Крут

У цей день 1918 року кілька сотень молодих українців – переважно студентів, гімназистів і юнаків-військовиків – вступили в нерівний бій проти багатотисячної більшовицької армії, щоб затримати її наступ на Київ і захистити щойно проголошену незалежність Української Народної Республіки.

Більше про значення цієї події нагадає Еспресо. 

Історичний контекст: народження УНР і загроза з боку більшовиків

Після Лютневої революції 1917 року в Російській імперії та падіння царату в Україні сформувалася Українська Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським. 20 листопада 1917 року (за новим стилем) Центральна Рада проголосила IV Універсал, яким Українська Народна Республіка (УНР) стала незалежною державою. Це був перший після Гетьманщини акт українського державотворення.

Однак молода республіка одразу опинилася під загрозою. Радянська Росія, очолювана більшовиками, не визнала незалежності України і розпочала війну проти УНР. Наприкінці грудня 1917 року більшовицькі війська під командуванням Михайла Муравйова (а також ешелони Антонова-Овсієнка) рушили на Київ. Вони вже захопили Харків, Полтаву та низку інших міст.

Ситуацію ускладнювало внутрішнє повстання. Адже 26 січня 1918 року в Києві спалахнуло більшовицьке повстання на заводі "Арсенал" та в інших районах міста. Центральній Раді довелося перекидати сили на придушення заколоту в столиці, водночас намагаючись стримати зовнішнього ворога на підступах до Києва.

Саме в цей критичний момент українське командування вирішило організувати оборону на залізничному напрямку Бахмач – Київ, де ключовою точкою була станція селища Крути (між Бахмачем і Ніжином, Чернігівщина), за 130 км від столиці України. 

Як відбувся бій під Крутами 29 січня 1918 року

Схема бою, виконана сотником Сергієм Горячком, фото: Вікіпедія

Українські сили під Крутами налічували приблизно 400–520 бійців (за різними оцінками). Це були:

• Курсанти Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького (це була найбільша частина оборонців – близько 250–400 юнаків);
• Студентський курінь Січових Стрільців (приблизно 114–130 студентів і гімназистів – добровольців-студентів з Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету та інших навчальних закладів, а також старшокласники київських гімназій);
• Добровольці з Вільного козацтва (невеликий загін близько 50–100 козаків-добровольців або представників так званого "Куреня смерті", які мали бойовий досвід Першої світової війни);
• Також представники охорони залізниці (теж невеликий загін із 90 бійців-добровольців). 

На озброєнні у них було до 16 кулеметів і одна гармата на залізничній платформі.

Натомість проти них наступали сили Михайла Муравйова – близько 4-5 тисяч червоноармійців (включно з 400 балтійськими матросами), підтримані бронепотягами та артилерією.

Бій розпочався близько 9 години ранку 29 січня. Українські підрозділи зайняли позиції біля станції та насипу залізниці. Спочатку вони успішно відбили атаку передового загону. Потім більшовики перейшли в наступ кількома хвилями, використовуючи чисельну перевагу та бронепотяги.

Українці трималися кілька годин, завдаючи ворогу значних втрат (за оцінками – близько 300 загиблих та поранених у більшовиків). Однак ситуація стрімко погіршувалася. Після кількох годин бою українські сили отримали наказ відступати, руйнуючи за собою колії та мости, щоб сповільнити просування ворога.

Під час планового відступу частина підрозділу (близько 30 студентів і юнаків) потрапила в оточення і була взята в полон. Більшовики, розлючені опором і втратами, розстріляли полонених – без суду і з особливою жорстокістю. 

Загальні втрати українців оцінюють у близько 100 загиблих і поранених, з них 27 – студенти та гімназисти, розстріляні після бою в полоні.

Чи допоміг бій під Крутами врятувати становище?

фото: The Ukrainians Media

Дійсно, бій мав важливе стратегічне значення, хоча й не змінив ходу всієї війни. Він затримав просування більшовицьких військ на Київ на 4–5 днів. Цей час виявився критично важливим. Адже саме завдяки цій затримці делегація УНР змогла завершити перемовини та 9 лютого 1918 року підписати Берестейський (Брест-Литовський) мирний договір з країнами Четвертного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина та інші).

Цей договір став першим міжнародним визнанням незалежності УНР, Росія зобов’язувалася вивести свої війська з України, а Центральні держави визнали кордони молодої держави. Невдовзі німецько-австрійські війська розпочали наступ, витіснили більшовиків з Києва (березень 1918), а УНР отримала короткий період відносної стабільності, але вже під проводом гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським. 

Без затримки під Крутами більшовики могли б зайняти Київ раніше, зірвати перемовини в Бресті й, можливо, унеможливити визнання УНР на міжнародній арені.

Чому цю дату пам’ятають і відзначають як День пам’яті Героїв Крут

Труни Героїв Крут в Києві 19 березня 1918 року під час урочистого перепоховання на Аскольдовій могилі, фото: Вікіпедія

Подвиг під Крутами швидко став символом жертовності, патріотизму та любові до України. Уже в 1918 році на похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив загиблим вірш "Пам’яті тридцяти". У 1920–1930-х роках про Крути пам’ятали в українській діаспорі та в лавах УПА, де 29 січня відзначали як національне свято.

У радянські часи подію замовчували або перекручували, називаючи загиблих "жертвами" українських націоналістів чи применшуючи їхній героїзм. Відродження пам’яті почалося наприкінці 1980-х – на початку 1990-х з відновленням української держави. Вже у 1991 році біля Крут встановили березовий хрест, а 2003 року указом президента України запровадили офіційне вшанування. У 2006 році на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник. А у 2013 році Верховна Рада України постановою закріпила 29 січня як День пам’яті Героїв Крут.

Тож сьогодні ця дата – чергове нагадування про те, що незалежність вимагає готовності захищати її навіть ціною життя. Герої Крут стали символом незламності молодого покоління, яке не злякалося нерівного бою заради свободи своєї країни. Їхній подвиг продовжує надихати українців у боротьбі за державу – тоді й тепер.

Читайте також: Соборність – теж зброя: як 107 років тому проголосили Акт Злуки і чому поспішно денонсували. Пояснюємо