Таку думку він висловив в етері Еспресо.
"Тенденції, що будуть відбуватися після відмови у статусі кандидата Грузії до ЄС, спрямуються на посилення іншого гравця у регіоні. Ми ж сприймаємо тільки чорне та біле і розглядаємо напрям або до Європи, або до Росії. А у регіоні Південного Кавказу трохи по іншому виглядають справи, і там є гравець – Туреччина, яка у ході подій в Азербайджані показала, що є сильним учасником гри на тих територіях", - зазначив політолог.
Бачо Корчилава нагадав, що колись з ініціативи США та Туреччини почалися великі проєкти щодо транспортування каспійських енергоресурсів з Азербайджану через територію Грузії й далі на всю Європу. А Європа завжди пропускає удари, не сприймаючи економіку частиною політики, як колись пропустила такі удари по Північному потоку-1 та Північному потоку-2, а раніше по трубопроводах TAP (Трансадріатичний газопровід, - ред.) і TANAP (Трансанатолійський газопровід, – ред.).
"Тепер, коли буде відмовлено Грузії, то Туреччина, яка має теж статус кандидата до ЄС з 1999 року, буде посилювати свою гру, робити себе великим гравцем та значним економічним регіональним лідером. А далі з регіону Південного Кавказу отримає ключ до відкриття багатого енергоносіями регіону Центральної Азії: Туркменістан, Казахстан, саме про ці проєкти вже багато років йде мова. А зараз це буде найсприятливіша ситуація для Туреччини, щоб стати самим великим енергетичним хабом у Європі. Відповідно, може настати час змінити політичний настрій у Грузії, що країна стане великим енергетичним хабом та багатою цивілізованою державою" – пояснив Корчилава.
Політолог зауважив, що приклад Азербайджану в історії з Нагірним Карабахом показав можливості для країни після того, як більша частина території Карабаху повернулася під юрисдикцію Азербайджану, а для грузинів це важливо, тому що є болючі теми з територіальною цілісністю. Також грузини кажуть вже Європі, що коли ми воювали з Росією, то ніхто не вводив санкції та нічим не допомагав, і десь залишилася образа у грузинського суспільства.
"Тобто у Грузії може змінитися курс, а якщо Європа втратить цей європейський форпост у регіоні Південного Кавказу та Центральної Азії, то Європі буде дуже боляче від своїх рішень, але потім буде пізно. Туреччина з часів Кемаля Ататюрка (перший президент Туреччини, - ред.), під керівництвом якого приймалося рішення про посилення країни у регіоні, але тоді на це ніхто не звертав увагу, а зараз так само ніхто не звертає увагу на Туреччину часів Ердогана, яка дуже посилюється і стає ключовим гравцем у цих країнах, які багаті енергоресурсами й можуть бути альтернативою Росії" – підсумував Бачо Корчилава.