У Великій Британії відбувається підготовка наших військових. Ідеться про кілька тисяч вояків, які після підготовки до бойових дій у місті, лісі, на полі отримують необхідне екіпірування, повертаються до України, стають основою майбутніх бригад і справді битимуть ворога на всіх ділянках фронту. Тож, думаю, ми їхні навчання побачимо на практиці на лінії фронту.
Отже, пройдемося по лінії фронту від Луганщини на південь до Херсонщини. Ця ділянка фронту загалом становить десь 500 км і на кожному з них відбуваються важливі події. Почнемо, насамперед, із ділянки Сватове - Кремінна, яка всім добре відома, тому що тут назрівають найцікавіші події. Противник підтягнув значну кількість мобілізованих за лінією Сватове - Кремінна та збудував 50 км або більше бетонних "зубів".
Але зараз ситуація тут показова. Ми відбили атаку на Площанку - це ділянка, де намагаємося пробити трасу Р66 і рухатися далі на Красноріченськ. Це означає, що там відбуваються важливі бойові дії. Насамперед, хотів відзначити Червонопопівку, тому що ми на своїй карті позначили його як відбитий у противника. Населений пункт розташований на самій трасі Р66. Власне, Генштаб достатньо обережний із цією інформацією, не говорить про це, але ми розуміємо, що динаміка й на цій ділянці, і навколо Кремінної достатньо показова. З огляду на підмерзання ґрунту, створюються всі передумови для розвитку наступу й на Червонопопівку, і на Кремінну, що є вирішальним моментом для контролю над цією лінією та розвитку подальшого наступу на цій ділянці фронту.
Рухаємося до Бахмута й навколо нього, де найскладніша ділянка фронту з огляду на події, які зараз відбуваються. Якщо ми зараз подивимося на карту, Бахмут - це територія 6 на 6 км. Лінія фронту навколо нього становить усього 15 км із 500 км, про які я говорив раніше. Ці 15 км - найгарячіші порівняно з іншими складниками нашої лінії оборони. Тут триває типова війна на виснаження з обох боків. Ворог намагається пробитися до околиць Бахмута й з іншого боку обійти його зі сходу та півдні.
З погляду військового сенсу, наступ на Бахмут для ворога не логічний, тому що після розгрому російського угрупування в зоні Ізюма немає змоги створити рух двох зустрічних військових колон. Але рух на Бахмут має сенс політичний, щоб ворог продемонстрував хоч якісь перемоги політичного керівництва. Це надзвичайно складно. Якщо ми зважимо на повідомлення нашого Генштабу сьогодні зранку й увечері, то називають такі населені пункти, про які раніше говорили як про пов’язані з блокуванням противником. Зокрема, Курдюмівка, Андріївка. Ми буквально пару днів тому говорили, що ворог намагається оточити Курдюмівку, а зараз бачимо, що противника вибили з Курдюмівки.
Власне, лише Озарянівка залишається під контролем ворога. Курдюмівка та Кліщіївка, розташовані на півдні від Бахмута, - під нашим контролем. Фактично, це досить гарний показник. На сході Бахмута є спроби ввійти в місто, передмістя. Там противник намагається утримувати групу багатоповерхівок, але думаю, що це тимчасове явище. Нагадаю, що бої за Бахмут ідуть із червня й за шість місяців противник просунувся на обмежену ділянку фронту, яку можна міряти сотнями метрів або кілометрами. Думаю, що з огляду на очікування резервів, ситуація навколо Бахмута буде абсолютно стабілізована й у противника немає жодної змоги захопити це місто, хоча він цього прагне.
У ситуації, пов’язаній з Авдіївкою й Мар’їнкою, у принципі, якісних змін не відбулося. Ворог, як і раніше намагається оточити Авдіївку через Красногорівку, розвивати атаки з Опитного. Бачимо червоні стрілки на мапі, але це ніяк не впливає на лінію фронту. Так само противник намагається традиційно атакувати Первомайськ і Невельське. Змін не відбувається, що свідчить про нашу достатньо ефективну та щільну оборону на цій ділянці.
Далі, коли рухаємося на південь, то є такі Вугледар і Павлівка. У Павлівці була знищена бригада морської піхоти. Зараз противник намагається підтягувати туди сили, щоб і далі рухатися з Павлівки до Вугледара. Це пов’язано, насамперед, із тим, що ворог намагається відтиснути наші війська від Донецька, Вугледара, щоб убезпечити удари нашої артилерії від Волоновахи. Якщо ми подивимося на інфографіку, то Волноваха розташована в правому верхньому куті мапи. Власне, через Волноваху йде єдиний шлях від Луганська, Донецька й далі на Маріуполь і Мелітополь, щоб забезпечувати саме залізничним сполученням російське угрупування. Після того, як удари по Кримському мосту суттєво ускладнили постачання техніки й озброєння на південне угрупування військ РФ, зараз ця історія з Волновахою, Павлівкою та Вугледаром стає для противника пріоритетною, і можна очікувати спроб ворога робити атаки в бік Павлівки. Але сьогодні якраз відомо про контратаки українських військ на Павлівку. Думаю, там буде показовий результат, пов’язаний зі значною кількістю втрат ворога в Павлівці, яка стала ще однією точкою перемелювання живої сили противника.
Ще один нюанс, пов’язаний із лівобережжям, Півднем, встановленням українського прапора на лівому березі Дніпра, що продемонстрували наші ССО, а ISW повідомив, що так, створюється плацдарм на лівобережжі Дніпра. Не треба зараз робити таких поспішних оптимістичних висновків, адже лівобережжя Дніпра вкрай ускладнене для забезпечення там військового плацдарму. Справді ССО можуть діяти та закріплюватися, створювати проблеми для противника, але розгортання повноцінного плацдарму на лівому березі, навпроти Херсона, де вкрай складно і з прикриттям, і з логістичним забезпеченням, - радше очікування, а не можливості. Думаю, говорити про дії ССО - абсолютно нормально, але забігати про створення плацдарму - передчасно. Наступ, пов’язаний зі звільненням лівобережжя від противника, здійснюватимуть у раціональніший спосіб, ніж розгортання плацдарму в тій ділянці, на що вказує ISW.
Але в будь-якому разі, коли йдеться про бойові дії, повинні пам’ятати, що нам потрібні стратегії й озброєння, яке дає ефективно діяти в межах функцій ЗСУ. Коли говоримо про озброєння, зазвичай згадуємо про закордонні зразки. Насправді варто говорити й про кручі речі українські оборонні компанії.
Аналітик Defence Express Антон Міхненко розповів, що компанія Інфозахист зробила подарунок фонду "Повернись живим" - 15 комплектів малого тактичного комплексу, і вони практично всі пішли до ЗСУ. Суть комплексів для радіомоніторингу полягає в забезпеченні базового комплекту для будь-якого підрозділу тактичної розвідки для здійснення моніторингу радіоетеру. Там є приймач, щогла, антени, кабельні збірки, необхідні для розгортання пункту радіоперехоплення та здійснювати моніторинг радіоетеру, перехоплювати сигналів цифрових і звичайних. Тобто це базовий комплект для виконання базових завдань тактичних підрозділів на передовій. Військові можуть зрозуміти, що ліворуч, праворуч, які підрозділи противника діють попереду, але йдеться про базові станції, що є в тих підрозділів, які перебувають попереду. Якщо кажемо про сучасніші засоби, які мають зашифровані повідомлення, то це вже інші ситуації. Але маємо розуміти, що ці комплекси створені на базі висновків 2014 - 2015 років, тобто як діяв противник, як можна проводити моніторинг телеетеру. Він звичайний, достатньо простий, але ефективний і дає змогу виконувати завдання. Варто, у принципі, зупинятися на сучасних і просунутих технологічних рішеннях компаній "Козак", "Пластун", "Хортиці". Це сучасніші комплекси радіоелектронної розвідки, які забезпечують моніторинг етеру в КХ-діапазоні, аналіз повідомлень, тобто можна багато цікавого вичепити з радіоетеру та викрити дії противника, а потім від цього відштовхуватися. Завдяки комплексу "Хортиця" можна здійснювати моніторинг етеру в КХ-діапазоні, тобто ультракороткохвильовому. Є певна відстань, він може працювати в системі з іншими комплексами цієї ж компанії. У принципі, це дає вирішити багато різних завдань. Найголовніше, що наші підрозділи розумітимуть дії та наміри противника. Це значить володіти інформацією, передбачати дії ворога та зробити контрнаступи зі свого боку. Крім БПЛА, які візуально можуть підтвердити, дуже важливі комплекси радіоелектронної розвідки, які моніторять радіоетер і дають зрозуміти, що робить і планує противник.
Технології означають перемогу, але є рішення й ідеї, які формують майбутнє, коли йдеться про військову складову. Демонстрація таких рішень відбувається нечасто. Така історична подія трапилась у США, де представили новий бомбардувальник В-21 розробки Northrop Grumman. Це перший БПЛА шостого покоління.
Колишній керівник концерну "Антонов" і капітан ЗСУ Олександр Лось пояснив, що літак шостого покоління - це елемент глобальної мережецентричної системи. Він поєднує відразу дві неподільні функції - розвідувальну та бойову. Також це опціонально пілотований або безекіпажний літак. Наприклад, MS1 - безекіпажний літак. В21 здатен керувати групою лояльних введених, а БПЛА - працювати з лояльним введеним і в складі групи. Обов’язкове для шостого покоління - максимально доступна знижена радіотеплошумова помітність. Наприклад, на В21, прототипах американських і китайських винищувачів шостого покоління нема хвостового оперення, тобто це літаючі крила. Також обов’язкові системи машинного інтелекту і для розвідки, і для прицілювання, і для літаководіння в автоматичному й автономному режимах. Те, що стосується безпосередньо технології систем, це відкрита архітектура авіоніки. Тобто можна змінювати електронне обладнання, програмне забезпечення без впливу на основну архітектуру комп’ютера. Зміна функцій електронних систем не прив’язана до етапів, а буде постійною й непомітною для користувача.
Єдине, чого бракує для комплексу MS1, - розвинутої системи супутників радіотехнічних засобів обміну інформацією, які дали б віднести MS1 до шостого покоління з погляду інтеграції в мережецентричну систему глобального інфоообміну й управління. Що В2, MS1, що В21 мають ергономічну схему, максимально малорадіопомітну, поєднання розвідки й озброєності. Відкрита архітектура авіоніки на сьогодні має бути притаманна будь-якій розвідувально-бойовій системі. MS1 - авіаційний БПЛА. Наступні винищувачі будують без хвостового оперення.
Дуже важливий аспект: США поспішали показати В21, адже їм на п’яти наступає Китай із бомбардувальником того ж покоління Н-20. КНР лякаючими темпами створює ядерну тріаду та набирає темп із виготовлення ядерних боєголовок. За нинішнього темпу за кілька років у них буде 1500 боєголовок, а, розуміючи Китай, можна вважати, що за 10 років вони вийдуть на ядерний перетин зі США. Цей бомбардувальник - основа спроможностей ПС США. Це вже про збереження панування в повітрі.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb