Ще одна війна без виходу: чому Ізраїль і ХАМАС залишаються заручниками власних вимог і обопільних атак

Ще нещодавно американські посередники говорили про шанс досягнення угоди між ізраїльтянами та палестинцями. Натомість війна в Газі отримала новий виток ескалації. З несподіваним ізраїльським ударом по "хамасівцях" у нейтральному Катару, міжнародна спільнота тепер каже про ризик остаточного провалу мирної ініціативи. Як і у випадку російсько-української війни, кінця конфлікту на Близькому сході не видно. Чому так сталося і чи має вплив президент США на ситуацію, більше про це розповість Еспресо.

Як розвивалася ситуація до тепер

Сектор Гази, фото: Reuters

Війна, що почалася 7 жовтня 2023 року після атаки ХАМАС на південь Ізраїлю, вже забрала життя понад 60 тис. палестинців (за даними міністерства охорони здоров'я Гази), з яких майже половина – жінки та діти, та понад 162 000 поранених. Зі сторони Ізраїлю – близько 1200 загиблих від атаки ХАМАС та сотні солдатів у подальших боях. 

Весь цей час Ізраїль боровся з ХАМАС головним чином, щоб повернути сотні заручників, які захопили терористи. Також прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу постійно наголошував, що його країна не заспокоїться, поки ХАМАС остаточно не буде знищено. Однак чим довше триває ця війна, тим більше міжнародна спільнота вимагає пошуку миру через страшні наслідки для палестинців.

Переговори про припинення вогню, за посередництва США, Єгипту та Катару, досягли певного прогресу на початку року. 15 січня було оголошено про угоду між Ізраїлем та ХАМАС, за посередництвом Катару та США: ХАМАС погодився звільнити частину заручників в обмін на палестинських в'язнів та тимчасове припинення вогню. Друга фаза угоди, що набула чинності 19 січня, передбачала 60-денне перемир'я, звільнення ще 28 заручників, понад 1000 палестинських в'язнів та постачання гуманітарної допомоги. Це призвело до масового повернення палестинців на північ Гази 27 січня.

Однак перемир'я виявилося крихким. 18 березня Ізраїль відновив наступальні дії, порушивши угоду, посилаючись на відмову ХАМАС від продовження першої фази. Надалі адміністрація Трампа (спецпредставник Стів Віткофф) намагалася знайти порозуміннями між двома сторонами. Влітку було кілька раундів, зокрема, коли в серпні ХАМАС начебто погодився прийняти пропозицію про 60-денне перемир'я з обміном заручників (залишилося ще 50). Але водночас Ізраїль оголосив про підготовку до "повного контролю над Газою". Щобільше, уряд Нетаньягу готовий і до анексії Західного берега Йордану (там живуть палестинці) через визнання Палестини кількома західними державами.

Багато експертів відзначають, що прогрес у переговорах блокується максималістськими позиціями: Ізраїль вимагає демілітаризації Гази та ліквідації ХАМАС, тоді як палестинці – повного виведення ізраїльських військ і повернення до кордонів 1967 року, тобто до ліній розмежування до Шестиденної війни, коли Східний Єрусалим, Західний берег і сектор Гази не контролювалися Ізраїлем.

Наразі Ізраїль контролює близько 75% Гази (загалом сектор Гази – це як площа Харкова), але ХАМАС зберігає опір, а гуманітарна криза (голод, тисячі осіб чекають евакуації) посилюється. Днями президент США зробив "останню пропозицію" ХАМАС, а Ізраїль пообіцяв нові удари по Газі, щоб змусити їх до капітуляції.  

Чому ізраїльтяни продовжують війну та атакують лідерів ХАМАС, зокрема в Катарі?

ізраїльські танки на кордоні з сектором Гази, фото: gettyimages

Ізраїль продовжує війну через страх повторення 7 жовтня та обіцянку Нетаньягу "знищити ХАМАС". Хоча 75% Гази під контролем армії Ізраїлю, експерти нагадують: "ХАМАС – це ідея, не лише армія". 

"Ця справа зі знищенням ХАМАСу, зникнення ХАМАСу – це просто кидання піску в очі громадськості. ХАМАС – це ідея, ХАМАС – це партія. Це вкорінено в серцях людей – той, хто думає, що ми можемо знищити ХАМАС, помиляється", – раніше відзначив ексречник Армії оборони Ізраїлю Даніель Хагарі, який через свою критичну позицію втратив посаду. 

Внутрішня політика теж грає роль – прем’єр не надто зацікавлений у виборах після провалу безпеки. Плюс тривають судові справи пов’язані із Нетаньягу.

Читайте також: Чи дійсно "Бібі" гальмує мир на Близькому сході: як останні дії Нетаньягу руйнують плани Трампа про нову Рив'єру в секторі Гази

Атаки ізраїльтян на лідерів ХАМАС – це типова стратегія "декапітації", тобто знищення "голів" організації. Власне, що удар ізраїльських ВПС 9 вересня по Дохі, коли було випущено понад десять ракет, був націлений на важливих ватажків ХАМАС, які приїхали в Катар продовжити розмови про перемир'я...

Однак Ізраїль назвав це "незалежною операцією" у відповідь на нещодавню атаку в Єрусалимі на автобусній зупинці, де загинуло кілька людей і саме ХАМАС взяв на себе відповідальність за це. Прем'єр-міністр Ізраїлю відзначив, що імунітет для лідерів терористів за кордоном "закінчився". 

Інформація про успіх операції різниться, але все ж більшість "хамасівців" вижили. Тому ефект був радше демонстративний, який точно не посприяв переговорам. Тим більше, що відбулося  порушення суверенітету приймаючої держави Катару, яка, по суті, зазнала ракетного удару. Багато європейських країн, також ЄС та ООН засудили такі дії ізраїльтян, в тому числі і Україна. Також Арабський світ висловив обурення діям уряду Нетаньягу, називаючи їх "державним тероризмом".

Президент США Дональд Трамп сказав, що це був односторонній удар і американці про нього не знали. За інформацією AXIOS, дії Ізраїлю розлютили лідера Сполучених Штатів, оскільки зірвали переговорний процес. Тим більше це був удар по важливому союзнику США в Перській затоці.

"Односторонні бомбардування всередині Катару, суверенної держави та близького союзника Сполучених Штатів, яка дуже наполегливо працює та сміливо ризикує разом з нами, щоб бути посередниками мир, не просуває цілі Ізраїлю чи Америки. Однак, ліквідація ХАМАСу, який наживається на стражданнях тих, хто живе в Газі, є гідною метою", – двозначно написав Трамп на Truth Social.

Що кажуть експерти про перспективи миру та чим ситуація подібна до української 

фото: gettyimages

У більшості експерти кажуть, що удар Ізраїлю по Катару став руйнівним саме для переговорних амбіцій Трампа про припинення вогню в Газі.

"Дивно, але якщо ви серйозно налаштовані на переговори, ви не намагаєтеся вбити переговірників іншої сторони", - каже Ієн Парметер, експерт з питань Близького Сходу в Центрі арабських та ісламських досліджень ANU.

Парметер також відзначив, що угода про звільнення заручників була "безсумнівно підірвана" ударом по Катару, що свідчить про те, що Нетаньяху зміщує свою увагу у війні.

"Він ставить власне політичне виживання вище за звільнення заручників, про що зараз відкрито говорять ті, хто намагається чинити тиск на уряд Нетаньяху, щоб той звільнив заручників", – сказав він.

Еяль Майроз, старший викладач кафедри миру та конфліктології в Сіднейському університеті, теж розповів, що Ізраїль не прагне "змістовних переговорів".

"Дивлячись на особистий порядок денний Нетаньягу, він, видно, не думає, що отримає користь від припинення війни, і що політичні переговори з ХАМАС можуть зробити його слабким", – сказав він.

Також радикальні представники його уряду, які мають там великий вплив, рішуче виступають проти будь-яких компромісів.

Експерт додає, що ключ до переговорів може бути в руках США, як головного гравця в переговорах на цей час. 

"Але Трамп не демонструє послідовної зовнішньої політики чи будь-якого стратегічного мислення, а радше ситуативне, короткострокове мислення та те, що добре виглядає в ЗМІ", - наголошує Майроз.

Трампу треба активніше тиснути на Беньяміна Нетаньягу, щоб той пішов на поступки в переговорах, але він цього поки не робить. Натомість він зміг схилити ХАМАС до певних поступок, тобто слабшу сторону. 

"Жоден ворог на Близькому Сході ніколи не буває повністю знищений. У певний момент вони відновлюють свої здібності та стають більшою загрозою. Тому саме переговори, а не подальше насильство, можуть забезпечать безпеку для Ізраїлю", - відзначає Майроз.

Як бачимо, ситуації між Ізраїлем та Палестиною, а також між РФ та Україною мають певні паралелі, хоча зрозуміло їхні масштаби, контексти та роль сторін різняться. Та в обох випадках війни затягуються через максималістські позиції учасників і відсутність готовності до реального компромісу (насамперед з позиції сильнішої сторони). Також мирні переговори здебільшого носять радше демонстративний характер, а зовнішні посередники – зокрема США – часто сприймаються як ті, що чинять тиск переважно на слабшу сторону, що ще більше ускладнює досягнення домовленостей, заохочуючи противника до загострення конфлікту. 

Наступним випробуванням для близькосхідного врегулювання стануть дискусії щодо плану ООН із поділу Палестини та зміни її статусу. Цього місяця 80-та Генеральна асамблея ООН спробує окреслити майбутнє палестинської державності як крок до припинення війни на Близькому Сході. Проєкт декларації передбачає розгортання міжнародної миротворчої місії під егідою ООН для контролю за режимом припинення вогню та виконанням потенційної угоди, гарантії безпеки для обох сторін, а також відновлення та реконструкцію Гази. Окремим пунктом йдеться про необхідність складання зброї бойовиками ХАМАС і їхню поступову реінтеграцію в цивільне життя.

Втім, експерти Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) сумніваються в реалістичності такого сценарію: Ізраїль категорично виступає проти повного визнання Палестини та надання їй державності, а ХАМАС інакше не піде на компроміс, що блокує будь-який прогрес. І тут знову помітна паралель із російсько-українською війною – процеси мирного врегулювання наштовхуються на непримиренні позиції (Кремль теж фактично проти української державності) і відсутність довіри до міжнародних механізмів (Україна наголошує на реальних гарантіях безпеки).

Читайте також: "Це не лише війна України, це війна за свободу Європи", – Міхал Пшедляцкі