Ворог підтягнув до Сєвєродонецька вогнеметні системи "Солнцепек". Колонка Сергія Згурця

Ситуація у Сєвєродонецьку

Західна допомога надзвичайно важлива для нас. Це посилить наші можливості на різних напрямках. Ситуація на фронтах є непростою. Ворог не відхиляється від своєї мети досягти хоча б якогось мінімального прогресу у бойових діях на території України. Якщо зважимо на нашу загальну карту, то почну від Ізюма. Російські війська намагаються закріпитися на Схід від Ізюма в зоні Лиману. Там вони намагаються здійснювати спроби просування, але безуспішні. Головний акцент зроблений на оточенні Сєвєродонецька, а на напрямку Бахмут - Попасна ворог намагається перерізати нашу дорогу життя, але без особливого успіху. Український контрнаступ у північно-західній частині Херсонської області змусив російські війська зайняти оборонні позиції та вдатися до спроби неможливого подальшого просування, шляхом підриву мосту через річку Інгулець.

Ми бачимо схему, яка стосується основних напрямків російських військ, але це напрямки, по якім просуваються надзвичайно повільно. Ми не здаємо без бою жодного метра та реалізуємо стратегію виснажування російських сил по всіх цих напрямках. Це головний наголос, сконцентрований на ситуації у боях біля Сєвєродонецька та на декількох ділянках самого міста. Це зона готелю "Мир" і 82 район Сєвєродонецька. Ми бачимо просування з декількох напрямків.

Стало відомо, що ворожа авіація здійснила атаку на завод "Азот", де була підірвана велика цистерна з азотною кислотою. Це створює ускладнення для наших військ тому, що вони є на цій ділянці Сєвєродонецька. Також це навантажує захист цієї території, тому що пари азотної кислоти вимагають наявності протигазів. Думаю, що такі засоби захисту ми маємо, але ще є і цивільне населення, яке не повинно страждати від наслідків. Ворог не дотримується жодних обмежень, підтягнув до Сєвєродонецька декілька установок "Солнцепек-1" (важка вогнеметна система - Ред.) Це засоби, які використовують термобаричні боєприпаси та мають потужність через можливість своїх засобів враження. Це є засобом впливу на наші війська, які захищаються. Також ворог почав зачищати окремі ділянки навколо Сєвєродонецька. Це стосується двох міст Борівське та Сиротине, аби вийти на річку Сіверський Донець і таким чином забезпечити оточення нашого гарнізону до цієї ділянки.

Чи є ризики оточення Сєвєродонецька? Ризики теоретично існують. Так само як є можливість відведення наших військ з Сєвєродонецька, якщо в цьому буде необхідність. Можна і далі тримати оборону, шляхом підведення резервів. До речі, траса Бахмут - Лисичанськ, яка забезпечує основне джерело постачання логістичних об‘єктів, військових вантажів - зараз обстрілюється. Декілька днів тому ми продемонстрували, що користуючись резервами, відбили російські війська, які намагалися взяти цю трасу під контроль. У нас є можливість використання резервів для розширення ділянок, які ми можемо контролювати. Питання у тому, в якому форматі буде використовувати Генеральний штаб такі можливості, щодо посилення резервів і захисту наших вояків у цій зоні.

Я запитав Олега Каткова, експерта Defense Express, який робив дослідження та аналізував  запаси танків російської армії та стану їх зберігання, чи правда, що у росіян за Уралом є запаси аж 10 тисяч танків?

Росія завжди створювала легенду щодо своїх запасів бронетехніки. За інформацією видання "The Military Balance", мова йшла про 3 300 танків на початок конфлікту, ми знищили 1 358, тобто те що у них на ходу є менше ніж 2000. Розуміємо, що для перекидування танків з Владивостоку чи Калінінграду потрібні великі запаси пального. Задіяні та вже втрачені сили - це катастрофічні втрати, яких сумарно немає у половини країн НАТО.

Щодо умов зберігання величезної кількості танків, ми бачимо по супутниковим знімкам, це все знаходиться під голим небом.

Якщо ми говоримо про боєздатність танкових військ армії РФ, то у них залишилося на всю країну вже менше ніж дві третини від початкових запасів. І це величезні втрати для РФ, бо вони не можуть їх компенсувати, а ті потуги з підняттям з баз зберігання Т-62- це агонія, бо підняти низький технологічний танк у рази легше і швидше, ніж Т-72 або Т-80, які у них також є достатній кількості у зберіганні.

Можлив, російська армія візьме у Білорусі танки та БМП, але я думаю, що тут буде такий ленд-ліз по-білоруськи. Та білоруська техніка, яка модернізувалася на російських заводах, піде на армію РФ, а білоруси будуть ставити собі те, що зможуть підняти зі своїх сховищ. Це значно швидший варіант, бо для підняття танка і зберігання, це задача на декілька місяців. Наприклад, якщо взяти старий Т-72, то на сучасному полі бої, це буде сліпий, глухий та німий шматок металу, він не відповідає сучасним умовам бою.

Є ще один факт до того, що Білорусь може передати техніку - це коротке плече логістики.

Т-62 не треба недооцінювати тому, що росіяни можуть їх використовувати для боротьби з нашою бронетехнікою і це говорить, що треба ефективно використовувати протитанкові засоби для знищення тих же Т-62, якщо вони з'являться на полі бою.