Як Москва намагається посварити ПЦУ з Румунською православною церквою

Цікаву гру затіяли московитські ГРУшники. Почався рух із переходу громад УПЦ МП в Румунську ПЦ.

- У ролі замовників, очевидно що, – ФСБ та Московська патріархія.

- У ролі виконавців – дуже навіть очевидно – найнезалежніша та найсамостійніша у світі митрополія Московського патріархату в Україні, яка раптом почала "добровільно" "відпускати" від себе в іншу Церкву цілі благочиння (і це без рішення Синоду, який на смерть б'ється за кожну сільську парафію) та радикальні провокатори в Румунській ПЦ, які застрягли у своєму розвитку у часах панування ідеології "Великої Румунії".

- Мікрорівень гри – посварити Румунську ПЦ із Православною Церквою України.

Читайте також: Як "академіки" з УПЦ МП відповіли державним експертам

- Макрорівень – зламати усталений канонічний порядок у Вселенському православ'ї.

- Методика – спровокувати вторгнення однієї Помісної ПЦ на канонічну територію іншої Церкви, всупереч положенням Томосів обох Церков. Звичайно ж, що "канонічні" причини для цього вторгнення одразу знайдуться — територіальні претензії, мрії про "історичну спадщину" тощо.

Фото: Facebook Олександра Сагана

Як видно із дати листа – він виданий ще минулого року. Проте чекали, як "піде" у Молдові. Там справи нарешті зрушилися – а Москва мовчить. Тому вирішили не зупинятися і, поки "мовчить", дали відмашку в РПЦвУ діяти й тут.

На російсько-українській війні встановився певний паритет. Агентура московитів у Європі активізувалася у своїх зусиллях підірвати авторитет України. Громадська думка захиталася. Релігійний скандал дуже в тему.

Кирило вже не вірить у завоювання України та перспективи тут РПЦвУ. Тому вирішив поторгуватися із румунами громадами та територією, яку донедавна вважав своєю "канонічною територією" і намертво стояв за її нерушимість.

Читайте також: Російська матрьошка. Чому УПЦ й надалі є частиною гундяєвської РПЦ

- Чи можна було упередити, чи протидіяти? Так. І тут багато питань до діяльності Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ. Точніше – його бездіяльності у цьому напрямі. За винятком створення ялового "румунського вікаріату", який так і не відбувся, важко навіть пригадати, що Управлінням робилося на упередження цієї проблеми (принаймні офіційний сайт ПЦУ про це не дає інформації).

- Що робити? Хоч щось. Передусім — публічність. Заяви, звернення, робота із політиками, звернення до Вселенського патріарха із вимогою реагувати відповідно до свого статусу.

Бо таке враження, що нічого поганого не відбувається…

Але "румунське питання" може стати лише початком…

Джерело

Про автора. Олександр Саган, релігієзнавець, доктор філософських наук

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.