Контрнаступ на Курщині: цілі росіян та особливості бойових дій ЗСУ на Горлівському напрямку. Колонка Сергія Згурця

Операція на Курщині

Президент Володимир Зеленський заявив, що росіяни почали контрнаступальні дії, і це за українським планом. Закордонні експерти роблять висновки, що російські війська продовжували контратакувати на всьому українському виступі у Курській області, але досягли лише незначних успіхів. 

У лівий фланг нашого Курського плацдарму ворог атакував від Коренева на Снагость, прямо по дорозі, і на Снагость з заблокованої річики Сейм Глушківського району, де попри знищення переправ і понтонів противника, ворог все-таки зумів накопичити певну кількість особового складу і провести атаки з заходу в бік наших флангів. Атакуючі дії на лівому фланзі росіяни проводили найбільш боєздатними формуваннями, які були перекинуті з інших ділянок. Це насамперед 115-та бригада морської піхоти, чи не в повному складі, і два парашутно-десантні полки 109-ї десантної дивізії. 

Цілей у противника було дві: насамперед відштовхнути українські війська далі від Кореневого, аби створити сухопутний коридор для розблокування ворожих сил у Глушковському районі, а це пастка розміром 20 на 40 км. Друга ворожа мета була просунутись далі ніж Снагость, аж до державного кордону, аби ускладнити ЗСУ логістику. Вони хотіли пробитись до траси Кореневе-Суджа, а наша головна логістична артерія для забезпечення всього плацдарму, це власне є траса Суджа-Суми.

Атака з півночі від Кореневого була з певною кількістю бронетехніки. Ворог прорвав оборону 103-ї бригади територіальної оборони, змусивши відійти декілька підрозділів. Судячи з усього, зараз село Снагость під контролем Російської Федерації або знаходиться в сірій зоні. Також є відео з присутністю ворогів у Вишнівці і ще одного населеного пункту поблизу Кореневого, які впливають на розблокування Глушківого району. Це все, що відомо про просування противника. Є близько 10-12 різних відео, і їх замало для оцінки динаміки на інших напрямках. Але важливо, що Збройні сили почали випереджувальні дії, тому що впродовж двох днів повідомлялось, що українські війська увійшли в Курську область, але вже на нових ділянках, трохи далі на захід від лінії наступу росіян.


Зараз наступ відбувається в районі населених пунктів Новий Путь із просуванням у бік Веселого. Це на захід від тієї ділянки, де буквально декілька днів тому велися активні наступальні дії противника. Це вихід у фланг російським підрозділам у Глушківському районі. Просування на декілька кілометрів у цьому напрямку змусить російську армію послабити його тиск на схід. Ситуація виглядає досить динамічною, і якщо справді Путін поставив терміни витіснення Збройних сил з Курської області до 1 жовтня, то можна очікувати подальші штурми противника з відповідним рівнем втрат. З нашого боку треба оцінити всі перспективи, використовуючи засоби, сили і резервів для знищення ворога і утримання позицій. Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі казав, що чим довше українські війська утримують позиції в Курській області, тим слабшим стає Путін. Володимир Зеленський теж неодноразово заявляв, що утримання цього плацдарму є одним з елементів плану миру. Так що в будь-якому разі,це буде впливати на підходи нашого військового керівництва. 

Покровсько-Курахівський напрямок

Покровсько-Курахівська ділянка фронту – найбільш складна. За даними Генерального штабу ЗСУ, за минулу добу там відбулось 100 бойових зіткнень зі 143 по всій лінії фронту. Власне, в бік Покровська ворог не просувається. Росіяни скерували основні зусилля на південь від Селидового і в обхід нього. У напрямку Селидового сам фронт залишається стабільним з посиленням український підрозділів. Однак існують ризики атак з півночі від Маринівки на Селидове.

Власне, головні ризики в тому, що ворог намагається здійснювати наступальні дії, які спрямовані на те, аби забезпечити оточення або блокування ЗСУ, які розташовані в плацдармі на захід від Невельського. Йдеться проо трикутник, умовно кажучи, – Галицинівка, Невельське, Красногорівка. Там зараз відбувається планове відведення наших підрозділів, а ворог в цей час намагається здійснювати атаки на схід від Красногорівки, зокрема в селищі Гостре. 

Вчора було відео від 46-ї аеромобільної бригади, де видно, як ворог здійснює масштабну атаку з використанням 46-ти зразків бронетехніки, танків, БМП, мотоциклів.

Ця атака почалася зранку. Було чотири хвилі атаки, а завершилася вона десь по обіді. Із 46 зразків техніки було знищено щонайменше 15 одиниць ворожих засобів наступу. Атака була зірвана, що підтверджує високу майстерність 46-ї аеромобільної бригади. Але розуміємо, що ці атаки є досить частими, і це говорить про те, що ворог максимально концентрує сили на цих ділянках, аби домогтися прориву нашої оборони. 

Така ситуація є і на інших ділянках фронту, зокрема, на Торецькому напрямку. Динаміка бойових дій на Торецькому напрямку начебто дещо вщухла, але насправді вона від цього не стає менш небезпечною. 

Ситуація на Горлівському напрямку

Ворог захопив певні позиції, після чого були перекинуті наші підрозділи. Завдяки роботі 12-ї бригади спеціального призначення на цій ділянці, було відбито противника з декількох позицій. Сьогодні Генштаб повідомив про шість атак у зоні Торецька по різних напрямках. 

Євген Ієвлєв, військовослужбовець ЗСУ, який разом зі своїми підрозділами веде бойові дії на Торецькому напрямку, розповів про динаміку дій. Цей напрямок був вкрай складний певний час. Ворог використовує всі накопичені сили і засоби для того, аби малими штурмовими групами просуватися по агломерації, щоб потіснити оборону ЗСУ. Однак противнику це не вдається. 

"Я неодноразово чув і читав у Telegram-каналах про те, що ворог знизив свою активність. Певне зниження активності було, але це, скоріш за все, пов’язано з перегрупуванням військ. На сьогоднішній день вони не покидають спроб атакувати і штурмувати наші позиції. Дійсно, вдалося звільнити частину північного Нью-Йорка. Там є село Липівка біля Нью-Йорка, де хлопці попрацювали дуже добре, і є великі сподівання, що продовжать працювати ще. Але саме на нашому напрямку, який зараз модно називати Торецьким, а насправді це Горлівський напрямок, ворог не припиняє спроб штурмувати наші позиції маленькими групами. Це не такі механізовані штурми, як ви показували з 47 одиницями техніки, бо тут позиції набагато укріпленіші і міцніші, ніж позиції в напрямку Покровська, де фронт не зафіксований і не встановлений. Там набагато простіше робити механізовані штурми. У нас ворог намагається лізти групками по 7-12 чоловік вночі і вдень, куруючи це все з неба. Він намагається штурмувати і відбирати наші позиції, просуваючись у бік Пантелеймонівки. Попри втрату деяких позицій та квадратних кілометрів української землі за останній місяць, на сьогодні лінія фронту більш-менш зафіксована. Ворога вдається відбивати і відкидати, але спроб штурмувати окупанти не полишають”, - повідомив Ієвлєв.

Тактика протидії ворогу

Коментуючи взаємодію між підрозділами ЗСУ при ворожих штурмах, військовослужбовець зазначив, що на практиці це відбувається по різному: "Я маю сказати, що все працює, як прописано в підручнику з військової науки, але на практиці це відбувається не завжди так. Все залежить від адекватності командування підрозділів, які заходять. Мені відомі випадки за цю війну, коли підрозділ заходив, ставав поруч із суміжниками, і комунікація між ними налагоджувалася лише через місяць. Тобто місяць хлопці стояли пліч-о-пліч і вже на позиціях між собою спілкувалися, а командування ще не встановило ніяких зв’язків. Були такі випадки. Але скажу відверто, що на сьогодні всі більш-менш навчені, і команди взводів і рот, які заходять у смугу, встановлюють і горизонтальні зв’язки, що дуже багато чого вирішує. Тобто чогось у нас немає, а в них є, і можна помінятися. Можна якісь дані передавати через оперативні штаби, звісно, все по протоколу виконується, але іноді набагато швидше, або по радіозв’язку, або через WhatsApp, якщо є Starlink, можна попросити хлопців-суміжників підсвітити дронами-розвідниками і так далі. Іноді горизонтальний зв’язок набагато швидше працює, ніж по вертикалі вверх і вниз. Тому це дуже індивідуальні випадки. Бувають підрозділи, які зустрічаєш як ковток свіжого повітря, а буває трохи інакше”. 

Отже, на напрямку ситуація пов’язана з підвищенням ефективності взаємодії між підрозділами. Навіть на цій ділянці часом заходять підрозділи, де взаємодія на горизонтальному рівні встановлюється швидше, ніж між командирами. Це не зовсім добре, бо ефективна взаємодія на командному рівні створює синергію для посилення можливостей усіх підрозділів разом. Сподіваємося, що на цій ділянці фронту, як і на інших, буде достатньо артилерії для знищення противника. Статистика порівняння з артилерією противника стає кращою. Раніше співвідношення артилерійських ударів було 1 до 10, а зараз, за словами генерала Сирського, маємо співвідношення 1 до 2 або 1 до 3. Це гарний показник, але треба прагнути до більшого.

Сподіваємося на допомогу партнерів. Сьогодні і завтра триватимуть переговори між американським і британським керівництвом щодо дозволу на використання далекобійних систем озброєння в глиб російської території. Йдеться про використання ATACMS, Storm Shadow, SCALP, які забезпечують дальність знищення противника на 300 км. Це не срібна куля, яка змінює все одразу, але це компонент, який має використовуватись на повну потужність, як і наші військові, коли тримають оборону на всіх складних ділянках фронту.