Куди зникли всі формули миру і плани незламності?

Останні тижні українське суспільство та українська влада дізнаються  з іноземних медіа, про переговори, що йдуть за нашою спиною. Конʼюнктура світу стрімко змінюється, ми є свідками  нової  геополітичної  реальності. Світ боїться цієї реальності й усі країни сьогодні зосереджені на тому, як це вплине на їхню безпеку та економіку.

Усе це відкидає війну в Україні на другий план, а Росія планує по максимуму використати сценарій "втоми від України". Порушено ключовий принцип - нічого про Україну без України. 

Все, що зараз відбувається за нашими спинами — результат не лише зовнішніх факторів, інфантильності світових лідерів,  і сценарію "швидкого  завершення війни". Це, на жаль, і закономірний результат провальної  дипломатії  команди Зеленського, яка три роки носилася з кримськими платформами, самітами миру, безпековими угодами, розмиваючи меседжі та увагу наших партнерів і втрачаючи час. Сварилася з партнерами й не побудувала нормальних комунікацій з американцями. 

Читайте також: Ми чекаємо єдності від європейців, а європейці від нас

На виході всі ці формули  миру і плани  незламності зникли навіть з риторики самого Зеленського і його 5 менеджерів. Вже ніхто не говорить про безальтернативність формули миру. 

Росія по максимуму використає сценарій  "втоми від України".  На жаль, Москва виходить з міжнародної ізоляції. Питання  не лише в зустрічі в Ер-Ріяді. Путін ще до початку мирних переговорів може отримати те, що в ультимативній формі давно вимагав від Заходу, зокрема зменшення американської присутності в Європі.  США повертаються до політики ізоляціонізму, а стратегія  відірвати Росію від Китаю призведе до зворотного — посилення Москви  як столиці вісі зла і провокуватиме її та сателітів на нові конфлікти.  

Путін  вже підірвав єдність серед НАТО і ЄС, це дуже небезпечно. А українська влада підкидає дров у вогонь, підриваючи внутрішню єдність, воюючи з опозицією, мерами та бойовими командирами.  Хоча очевидно, що цим Зеленський  послаблює не лише країну, а й себе, напередодні найвідповідальніших і найскладніших переговорів. 

Читайте також: Макрон, переговори та все інше

Сьогодні українська державність під загрозою, мабуть, ще більшою, ніж у 2022-му. Ми як  держава  нікому не дозволимо торгувати нашими територіями та суверенітетом, ми маємо стати плечем до плеча і заявити світу цю позицію. Це потребує максимальної  внутрішньої єдності. Україна — жертва! Ми ні на кого не нападали. Це нашу землю ворог топче і випалює вже 11 років, вбиваючи наших людей. Тому риторика партнерів про "українську кризу" і перекладання відповідальності обурює. 

У цей час у світових ЗМІ все  частіше звучать натяки, на які компроміси заради збереження людей і держави має піти Україна. При цьому питання відповідальності та покарання Росії якось зникло з публічного простору. 

Це у голові не вкладається — вбили  сотні тисяч людей, знищили десятки міст і сотні селищ, невже таке можна пробачити й говорити про можливе пом'якшення санкцій, вихід з міжнародної ізоляції? Це нагадує захоплення Гітлером в 30-х рр., коли вже диміли  труби крематоріїв, а західні політики продовжували тиснути йому руку.

Після Мюнхенської безпекової конференції активізувалися розмови про припинення вогню, вибори в Україні й потім безпекова угода.  А де тут гарантії безпеки для України? Де тут про справедливий мир і покарання Росії? Ми чуємо про українські надра, якими маємо заплатити за надану допомогу. Й ні слова про репарації за страждання українців і заморожені російські активи, які мають покрити видатки партнерів за їх допомогу Києву. 

Читайте також: Нелюбовний трикутник: переговори стартували

Чим сильніше будуть ЗСУ, тим сильнішою буде наша переговорна позиція. Ну не можна  зараз витрачати 1 млрд на аферу з Хмельницькою АЕС. На цьому критичному етапі ми повинні всі гроші інвестувати в Армію, аби вижити. Як і не можна витрачати 300 млн на аферу з кораблями — електростанціями, 130 млн на мерію Ізюму та інші корупційні схематози… Ми вже кілька років говоримо про кричущу управлінську кризу в державі та Армії. 

Треба змінити й посилити канали комунікації з командою Трампа, ну не сприймають там 5 ефективних менеджерів. Час Зеленському зібрати велику дипломатичну нараду не з братвою у м'ятому псефдокамуфляжі, а з тими, хто має досвід переговорів з РФ. Хто ввійде в від України у переговорну команду — це питання критичне.

Максимальна активізація діалогу з ЄС, який прокидається від летаргічного сну і нарешті усвідомлює рівень безпекових загроз перед континентом.

Але ключове — українська влада має виконати власне домашнє  завдання. Вигнати у шию з Банкової авторів сценарію розколу суспільства, припинити війну проти опозиції, відмовитися від фактичної коаліції з ОПЗЖ, які радо проголосують будь-який сценарій Москви під виглядом "миру", створити проукраїнську патріотичну більшість і уряд порятунку. Нинішній уряд не лише інтелектуально неспроможній вивести країну з кризи, але й причетний до злочину — фальсифікації документів для РНБО і політично вмотивованих переслідувань опонентів.

Часу — обмаль, мова дійсно йде про дні й тижні.

Джерело

Про авторку: Ірина Геращенко, народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.