Подробиці знищення ворожих гелікоптерів у Білгородській області та нові деталі оборудки на закупівлі снарядів для ЗСУ. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на Білгородщині

На початку є гарна новина про те, що два ударних гелікоптери Ка-52 і два транспортних гелікоптери Мі-8 були знищені у Білгородській області. Це підсумок майстерних дій наших Сил спеціальних операцій у взаємодії з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони та Збройних Сил України. Удар був завданий за допомогою системи HIMARS з використанням високоточних снарядів GMLRS, які мають дальність 70 км. Майданчик, де були знищені гелікоптери, розташований на відстані десь 55 км від державного кордону. Ця історія говорить про високу якість взаємодії між отриманням оперативних даних ССО до майже миттєвої реакції наших засобів ураження.

Ворог використовує ці гелікоптери для ударів по позиціях наших військ і в Курській області, і для локалізації наших атак у Білгородській області, де є вклинення українських підрозділів на ворожу територію. Ця ділянка - в зоні населених пунктів Демидівка, можливо, Попівка та Графівка, що розташовані по прямій десь 16 км від селища Гуєво на Курщині, яке й далі утримується Силами оборони України.

Курський напрямок

Ці дії у Білгородській області, звісно, пов'язані з тим, аби ускладнити для ворога проведення перекидання військ з Курської області на інші напрямки та створити непевність для противника щодо подальших планів нашої активної оборони на цих ділянках.

Майор ЗСУ Валерій Прозапас розповів, що зараз ситуація не настільки напружена за інтенсивністю боїв, як під час спроб російських військ здійснити оточення нашого угруповання на Курщині. Це противнику не вдалося зробити, українські підрозділи відійшли на свою територію. Не було ніяких серйозних проривів з боку ворога, про які казали російські пабліки та пропагандисти. Тривають прикордонні бої невисокої інтенсивності, якщо порівнювати з тим, що було торік у жовтні та до початку весни цього року. Є лінії оборони, на яких українські захисники готові зустрічати ворожі сили. Цікаво було б знати, чи будуть росіяни використовувати північнокорейських солдатів на території України, бо це може вплинути на подальший хід війни. Адже тоді у війну на території України на боці РФ вступить ще одна держава. Але поки інформації щодо присутності військових КНДР на території України немає, хоча російські окупанти намагаються тиснути на прикордонні населені пункти.

Офіцер додав, що на Курському напрямку російських вояк поки менше не стає. Вони концентруються, роблять спроби перегрупуватися. Але, чи означає це, що загарбники будуть намагатися сунути далі, поки невідомо.

Прозапас зауважив, що треба зробити висновки з того, що відбувалося останній місяць на Курщині. Маємо усвідомити, що російська армія прогресує: окупанти навчилися досить ефективно брати під контроль логістичні сполучення, причім не переднього краю, а в глибину порядків ЗСУ. У противника з'явилися серйозні ударні можливості, у тому числі й дрони на оптоволокні, також він має потужну аеророзвідку та перевагу у фронтовій авіації. Відповідно, це все треба аналізувати, щоб далі планувати не тільки наші наступальні дії, а й відхід, враховуючи можливості ворога.

Військовослужбовець зазначив, що потрібно нам звернути увагу на інженерне обладнання вогневих позицій та на захист техніки, що пересувається вздовж або до лінії фронту. Крім того, з хорошої сторони себе показали помпові рушниці, які на вогневих позиціях чи транспортних засобах ефективно вражають ворожі FPV-дрони. Однак ці засоби застосовують як ЗСУ, так і ворожі сили. Адже війна зараз стала технологічною і майже кожного тижня з'являються нові засоби, методи, тактичні прийоми, які Сили оборони України використовують для більш ефективного результату. Але це ж саме робить і противник. Оці всі засоби розвідки та ударні можливості не дають реалізуватися швидким оперативним проривам, вже не говорячи про стратегічні. Тому ми перебуваємо у такій в'язкій, виснажливій боротьбі з окупаційною російською армією.

Майор підкреслив, що без особового складу фортифікація не вирішує ситуацію, адже війна не виграється однією фортифікацією чи тільки авіацією, чи за рахунок FPV, чи F-16 – має бути цілий комплекс робіт, щоб на достойному рівні протистояти такій військовій потузі як армія РФ. Нам треба чесно казати, що маємо проблеми, і провалена мобілізація дається взнаки. Це потрібно визнавати не тільки бійцям, а й посадовцям, які зробили багато помилок в інформаційній сфері, внаслідок чого народ зненавидів ТЦК. Тобто має бути комплексний підхід, правдива інформація, ефективні та оперативні рішення, готовність до довгої та виснажливої війни проти російських окупантів – це все запорука нашого успіху.

Підсумовуючи пана Валерія, який говорив, що треба робити висновки з будь-яких етапів бойових дій, думаю, що висновки потрібно робити й з того, що стосується закупівлі та постачання озброєнь за державні кошти, бо таке враження, що ми системно рухаємося по граблях, на які вже не раз наступали.

Оборудка на закупівлі снарядів для ЗСУ

Мабуть, комусь уже призабулася історія, про яку я писав минулого року, коли в листопаді 2024 року з бюджету Міністерства оборони було передано 23 млрд грн до Державної прикордонної служби, щоб вона закупила боєприпаси для Збройних Сил через польського посередника компанію Lechmar. Тоді керівництво МОУ та ДПСУ активно пояснювало цю незвичність перекидання коштів для термінового постачання боєприпасів на фронт і нібито наявність цих боєприпасів у компанії-посередника Lechmar.

Нагадаю, йшлося серед іншого про дефіцитні радянські боєприпаси 122-го калібру та нові боєприпаси калібру 155 мм. Я писав, що негативні наслідки цієї оборудки для інтересів держави майже гарантовані. Чому? Що було тоді дивним? Наприклад, вимога 100% передоплати на фоні обіцянки швидко поставити саме нові боєприпаси в значних обсягах. Швидко – це, звісно, дорожче. Інші деталі також викликали питання.

Проте тоді було багато спростовних заяв від керівництва ДПСУ та компанії Lechmar, які стверджували, що все відбувається в межах закону і що польська компанія вже десять років забезпечує усім необхідним Державну прикордонну службу. Тобто є давні партнери, і все йде за планом з цими поставками, на які були перенаправлені 23 млрд грн з бюджету Міноборони.

У січні цього року польська компанія Lechmar заявила, що товар військового призначення у рамках контракту з ДПСУ вже оглянула військова комісія і він готується до відвантаження в Україну. Це повідомлення поширили українські медіа в січні.

Здавалося, що компанія дійсно виконує свої зобов'язання. Але сенсація полягає в тому, що ДПСУ відповіла на запит народного депутата України Ярослава Железняка, який він направив до ДПСУ 10 березня. Запит стосувався виконання делегованих повноважень на здійснення оборонних закупівель від Міністерства оборони на 23 млрд грн наприкінці 2024 року.

У відповіді стверджується, що компанія Lechmar має заборгованість перед ДПСУ на суму понад 26 млрд грн, точніше 26,6 млрд грн. Зокрема, дебіторська заборгованість з порушенням термінів постачання становить майже 1,7 млрд грн. Якщо така колосальна заборгованість, яка перевищує навіть 23 млрд грн, то, скоріше за все, обіцянки поставити боєприпаси та додаткові замовлення просто не виконані.

І виникає питання: яку аргументацію зараз наводитиме компанія Lechmar для пояснення своїх заборгованостей перед ДПСУ? І, головне, які пояснення будуть у керівників наших структур, які говорили про терміновість постачання боєприпасів для Збройних Сил України та необхідність 100% передоплати для закупівлі боєприпасів у великих обсягах? До речі, у відповіді на запит йдеться, що адміністрація ДПСУ проводить системну роботу щодо зменшення обсягів бюджетної заборгованості.

Отже, це проміжний підсумок цієї оборудки. І думаю, тут є на що звернути увагу, насамперед президенту, адже йдеться не лише про невчасно отримані снаряди, а й про втрачені території та життя наших військових через брак мін і снарядів як наслідок непоставлених боєприпасів.

За всі ці оборудки має бути відповідальність по лінії усіх згаданих міністерств і відповідальних осіб. І ось така історія про ці дорогі снаряди, яку ми, ймовірно, згодом будемо деталізувати в наших публікаціях з цієї вибухової теми.