Вправи з деколонізації

І сум мене обняв на цей вид, і жаль великий — бо з реальністю ці розпачливі, як чіпляння пальцями за край карниза, фантазії мають стільки ж спільного, скільки Путінові — про Україну, вигадану австрійським генштабом, та її нацистську хунту, і в істоті мають те саме, що в Путіна, психологічне джерело: страх. 

Страх маленької людини перед реальністю, що погналась кудись у незрозумілому напрямку, — і прагнення ту реальність за всяку ціну (тільки, звісно, в кожного свій на те ресурс!) "вернути на місце".

Я розумію, що всі ми "нащадки Голодомору" (3-4 покоління), і відтак в усіх нас сильно поплавлена генетично, а з 2014-го ще й біографічно, базова потреба в безпеці. А ще чудово розумію, що всі нині сущі покоління українців світоглядно формувались під колоніальним кашкетом "двополярного світу", і міф "великого та могутнього дяді Сема", який, коли що, оборонить і захистить слабого й покривдженого (тобто, образ супердержави 1950-80-х, якої давно не існує і яку, власне, й обіцяв Трамп повернути своїм виборцям "again"), - це частина нашої персональної міфології: потреби у вірі в "старшого в домі", в "доброго Рейґана", який "на нашій стороні" (читай — не дасть Кремлю нас вдруге загеноцидити, якщо ми будемо чемні). 

Читайте також: Європа потребує перепрограмування свого ДНК-коду

Це патерналізм, так. І постколоніалізм, авжеж. Неміряному числу наших замотеличених співвітчизників довелось уже під бомбами позбавлятись цих підліткових комплексів у стосунку до "великої й сильної Росії" (і відкривати, що вона геть не велика й сильна, як їм казали, що то брехня!), - а тепер що ж, і з Америкою те саме робити?.. Нііі-і, куди простіше зараз я-а-ак накинутись на отого малого з нашого двору, що з дорослим дядьком задирався, я-а-ак наваляти йому всім двором — гляди, може, дядько нам і пробачать, не гніватимуться на нас?..

Лікуймося, співвітчизники. Дорослішаймо. Розумію, що ой-страшно - але не можна аж так ховати голову в теплий-угрітий мішок домашньої кайдашівщини. 

Бо поки ви вишукуєте, як у цьому збуреному світі на переломі історичних епох зберегти свою комфортну "шапочку з фольги", можете незчутись, як вашу "шапочку" використають вороги, щоб вас же й добити. Ми вже довели, світу й собі самим,  і у 2014-му, і в 2022-му, що вміємо бути відважними. А відвага включає, обов'язковим пунктом,  — тверезе бачення речей і називання їх своїми іменами. 

Отож, щоб полегшити тим, хто не встигає за гоном історії, рух назустріч реальності, пропоную для початку просту вправу: можете замкнутись у ванні і, дивлячись на себе в дзеркало (так менш страшно буде!), вимовляйте вголос (обов'язково вголос!):

- Президентом Сполучених Штатів став спільник Х...ла (кажуть, навіть агент КГБ, але цього можете не вимовляти, кому вже дуже страшно!)), його завдання — врятувати Росію від розпаду.

Читайте також: Хто тримає Дональда за яйця

Повторіть кілька разів. Візьміть собі час на усвідомлення того, що це правда.  (Бо це таки правда, штурм Капітолія 2021 р. під наглядом "рускоязичних амєріканскіх ґраждан" був тільки репетицією, і я щиро співчуваю американському народові й бажаю йому, щоб попередні, від Буша-молодшого початі, 20+ років розхитування американської демократії зсередини не виявились для цієї країни фатальними). Протріть свої ментальні скельця цим усвідомленням — і ви побачите, як всі пазли відразу стануть на місце. 

...І щойно після цього (тільки після цього!) скажіть собі — так само вголос, від діафрагми, розправляючи плечі:

Україна не підписала капітуляції.

Україна не стала Чехословаччиною-1938.

Ми зараз тут.

Ну що? Відчули? Відчули, як — варто витягти голову з теплого кудкудакаючого мішка — смалить по вухах вітер історії?

(Страшно, звісно. Але ж не кажіть, що вас не попереджали, — почалась епоха турбулентности, пристібайтесь міцніше! - оце ж вона й почалась, далі ще дужче буде трясти, поки не скінчиться Велике Перезавантаження...).

Читайте також: Насправді мирна угода неможлива. В принципі

Ми даємо — чи Бог через нас дає — людству шанс виправити помилки минулого. Це хрест, але це й місія — якої ми цим разом не маємо права провалити. Бо ставка тут - "пан або пропав": не лише для нас, а й для людства. 

Путін розбудив Україну. Трамп розбудив Європу. Завтра для історії не менш епохальна зустріч, ніж була 28.02.25, - на кону майбутня європейська безпека, князь Вітовт махає нам з Луцька-1429, тектоніка процесів поглиблюється, чуєте гул?.. (хто пам'ятає страйки 1990-1991-го, той мене зрозуміє!)

"Не бійтеся!" - казав один пристойний (на відміну від нинішнього) Папа. Ось що нам всім треба твердо собі сказати. (І пристебнути ремені, певна річ!).

* Публікується зі збереженням стилю авторки

Джерело

Про авторку. Оксана Забужко, письменниця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.