Європа потребує перепрограмування свого ДНК-коду

У кожній будівлі Ради Європи та Європейського Союзу, де я бував, на кожному заході європейських інституцій, у яких брав участь, у тому числі як експерт-доповідач, скрізь транслювалася одна досить складна думка: для того щоб не було війни, соціальна матерія має ґрунтуватися на трьох фундаментальних цінностях: демократії, правах людини та верховенстві закону.

Тому що демократії не воюють між собою. Тому що забезпечення прав людини не формує агресивних верств суспільства. Тому що верховенство закону дає можливість забезпечувати виконання політик обраних представників влади та ставити суспільство на шлях сталого розвитку.

Було й більше раціоналізацій. Були основоположні документи, які вивчалися, як Біблія, коментувалися та редагувалися. Досвід застосування кодифікувався та широко обговорювався. На цій основі формувалася так звана інституційна памʼять.

Коли я вкотре почув мантру "щоб не було війни на континенті, ми маємо забезпечувати демократію, права людини та верховенство закону”, моя підсвідомість видала асоціацію: "in nomine Patris et Filii et Spiritus Sancti”. 

Навіть по тональності це було співзвучно.

Читайте також: "Угода століття": коли в бочці меду ложка … цукру

У залі, де проходило засідання Підрозділу соціальної згуртованості, присутні не мали жодного сумніву щодо цієї заяви. І тільки представниця Ізраїлю, яка приїхала як спостерігачка, мовчки посміхнулася.

Формула "святої трійці” європейських цінностей була сформульована батьками-засновниками Ради Європи після Другої світової війни, зокрема Вінстоном Черчиллем. 

Її логіка полягала в тому, що всі найбільші війни людства відбувалися на Європейському континенті між розвиненими європейськими країнами. Саме вони мали задати вектор неагресивного, мирного майбутнього на покоління вперед.

У реальності батьків-засновників Європа була колискою наукової та філософської думки, виробником більшої частини глобальної економіки та носієм багатовікової культури, представники якої відбудовували добробут по всьому світу.

Тому все, що залишалося для заможного та прогнозованого життя майбутніх поколінь, – щоб Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія та інші колишні завойовники просто перестали сваритися між собою та, виконуючи політики своїх правителів, забезпечували спільне благо.

Треба сказати, що це дійсно спрацювало і забезпечило мир на декілька поколінь. Виросла нова порода європейців, які радше сперечалися, чи варто виплачувати 14-ту зарплату або забезпечувати з бюджету четверту після трьох невдалих спроб екстракорпорального запліднення. 

Люди забули відчуття великих перемог та відкриттів.

Битви за соціальну справедливість або екологічність стали чи не єдиними місцями, де можна було побачити агресію. Соціальні активісти стали більш відомими, ніж Нобелівські лауреати.

Хто знає того Гарольда цур Гаузена, завдяки якому драматично знизилось число випадків раку шийки матки у світі? А от Грету знають усі. Навіть прізвище називати не доводиться.

І от минуло 75 років – три покоління від батьків-засновників. 

Світова торгівля вже не ведеться у британських фунтах. 

Лише 17% світової економіки виробляється в ЄС.

Читайте також: Росія нарощує свої провокації проти НАТО

Ну, а люди, які щиро не розуміють, чому треба жити без застосування сили, без надзусиль, з пріоритетом людського життя, а тим більш з повагою до прав всіх людей, в тому числі "отих всіх", з якоюсь там незрозумілою демократією, з якимись "надуманими” екологічними нормами, а тим більше з якимись незрозумілими інклюзивністю, соціальним різноманіттям і отим всім…

А головне, чому раптом? 

Неєвропейців більше, країни BRICS уже виробляють 36% світової економіки. З чого це раптом європейські погляди та європейський спосіб життя мають переймати всіх інших? 

Що такого в тій Європі? І чого це раптом вони мають відмовитися від агресії, якщо для багатьох із них застосування сили – це лише продовження їхньої політики, а для декого і фундамент?

Європейські цінності створювалися європейцями та для європейців, щоб не було війни між європейськими країнами в Європі.

• На атаки північних корейців вони не розраховані.
• Батьки-засновники навіть не знали, хто це такі.
• На кібератаки китайців вони не розраховані, батьки-засновники не знали, що це таке.
• На ІПСО росіян вони не розраховані, батьки-засновники навіть уявити не могли можливі масштаби спотворення реальності, а роман "1984”, написаний через рік після створення Ради Європи, сприймався виключно як фантастика.

Ті виклики, перед якими постала Європа зараз, – вони не про ресурси, не про інтелект, не про гроші. Вони фундаментальні, на рівні основоположних принципів та цінностей об'єднаної Європи.

Проблема в ДНК-коді Європи, і чим конкретно це перепрограмувати, щоб повернути культуру переможців та першовідкривачів, я, чесно, не знаю.

Джерело

Про автора. Євген Найштетік, експерт із медичних технологій, волонтер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.