Поки не пролилася кров

Про домовленості щодо нових правил економічної співпраці, збагатиться від яких в основному «Сім’я» Януковича. А в цей час ЄС та США виступають в якості опудала для Путіна, яке нагадує йому про те, що український президент може переорієнтуватися на Захід.
Російсько-українські домовленості мають бути підписані 17 грудня.  До того моменту, згідно умов Путіна, Янукович має показати, що «навів порядок» в Україні. Цим пояснюється і нічна акція Беркуту, яка, тим не менше, відбулася без застосування кийків, великих кількостей сльозогінного газу і штурму майданівської сцени. І з мінімальною кількістю побитих і затриманих (більшість з останніх зрештою звільнена).
Міліція дуже старалася, щоб смертельних випадків не було. Кровопролиття означало б застосування санкцій з боку Заходу і подальшу розмову з Путіним з позиції «на колінах».
Для влади проєвропейська частина суспільства - не партнер, і навіть не ворог – це  лише розмінна карта і заручник у грі, яку Янукович провадить для утримання своєї влади.
Пропозиція Путіна для Януковича, напевно, дуже спокуслива, адже її ціна – це  не тільки зречення зближення України з ЄС (і в перспективі - приєднання до Митного Союзу з Росією) – це також приниження ЄС і Вашингтону. «Зачистка» київських вулиць відбулася в момент присутності тут Кетрін Ештон - представниці ЄС з питань закордонних справ, і Вікторії Нуланд - заступниці Держсекретаря США. Це сталося після переконування Януковича сісти за стіл перемовин з опозицією. Українська влада вчинила, як васал, який з напівслова розуміє бажання суверена і знаходить спосіб  задовільнити його.
Брюсель і Вашингтон загострили риторику – вони засудили нічну атаку міліції і застерегли перед подальшим застосуванням сили.  Водночас, обидва уряди слушно роблять вигляд, наче б то нічого страшного не відбувається і продовжують намовляти Україну до діалогу. Важливим є постійне перебування в Києві європейських політиків – зокрема, ініціатива прем’єра Туска – зробити головним питанням Брюсельського Саміту 19-20 грудня створення пропозиції про допомогу Україні.
Важливо, щоб партнером в потенційних перемовинах ЄС з Україною була не тільки влада, а й опозиція, і представники громадянського суспільства. Навіть передусім вони. Сьогодні доля опозиції і суспільства, а значить і демократії в цій країні, знаходиться в руках Заходу.
Майже три тижні протестів в Україні стали доказом того, що вибух свободи 2004 року не був випадковим. Боротьбу за права людини українці ведуть без насильства, в ім’я європейських цінностей і свого місця в об’єднаній Європі. ЄС захоплений тим, що на Майдані, за словами Гая Верхофстадта – голови фракції лібералів і демократів в Європарламенті, мають місце «найбільші проєвропейські маніфестації  в історії ЄС». Це захоплення не може бути лише прекраснодушністю ситих європейців. Сьогодні серце Європи справді б’ється в Києві, і майбутнє значення Європи в світі вирішується на Майдані.
Маніфестанти витримали, і мають сили стояти далі, хоча ціна за це щоразу зростатиме. Досить великий відсоток українців боїться відкритого конфлікту. Опозиція традиційно скликає велике віче на найближчу неділю. А до того часу хоче підтримати мобілізацію серед своїх прихильників і демобілізувати міліцію. В перших рядах «спустошувачів» вулиць йшли кадети третього курсу Академії Внутрішніх Справ. До їхніх матерів попливли заклики, щоб забрали звідти своїх дітей, яких влада використовує проти інших дітей, що стоять на Майдані.
Заклик може потрапити в порожнечу – вчора Янукович пообіцяв Ештон, що протягом 24 годин знайде вихід з ситуації, що склалася. Сподіваємося, він не мав на увазі запровадження надзвичайного стану. Привід завжди знайдеться. Міліція періодично закриває станції метро – нібито, через повідомлення, що їх заміновано. Учора з того ж приводу було закрито два аеропорти і вокзал. На довершення, уряд заявив, що через Майдан до кінця року не виплатить грошей пенсіонерам і бюджетникам.
Мало що змінює і раптова пропозиція Януковича сісти з опозицією за круглий стіл. Опозиція ж висуває логічні умови для проведення такої розмови – звільнення ув’язнених, покарання причетних до брутального побиття мирних демонстрантів і участь представників ЄС в круглому столі.
З великих ігор, які ведуться Януковичем для досягнення стратегічних цілей, залишилася лише партія, в якій боротьба ведеться за цілком приземлені цілі – забезпечення майбутнього для себе та своєї родини. Майбутнє, здоров’я і життя його співвітчизників – це лише інструмент в торгах з Путіним. Однак, Захід повинен розмовляти з українським президентом – доти, доки не проллється кров, що, маємо надію, ніколи не відбудеться.

Мирослав Чех, екс-депутат Сейм для видання Gazeta Wyborcza.