Туреччина свариться з США та ЄС, проте Україні варто з нею дружити. Навіщо

Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган приїхав до Києва в розпал скандалу зі США. Втім, сварка Анкари з Вашингтоном не позначилася на візиті, який, судячи з результатів, можна вважати успішним для обох сторін. Які б там не були претензії в американців і турків одне до одного, Україні потрібні доброзичливі відносини з південним сусідом по чорноморській акваторії, хоча до нього і є певні претензії.

Три години і дев'ять угод

Про успішність візиту відзвітував на своїй сторінці у Facebook речник президента Святослав Цеголко. Замість запланованих 45 хвилин, переговори віч-на-віч між лідерами України й Туреччини тривали три години, повідомив він. Також було підписано 9 міждержавних документів.

"Туреччина увійшла до п'ятірки найбільших торговельних партнерів України. Анкара продовжує підтримувати територіальну цілісність України, і введення миротворчої місії на Донбас", - зазначив Цеголко.

Щодо підписаних угод, то найбільш важливі серед них - це про взаємне сприяння та захист інвестицій і про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень. Адміністрація президента також повідомила на своєму сайті про підписання контрактів між українськими та турецькими компаніями в оборонній сфері, проте не уточнює ані назв компаній, ані змісту контрактів.

Звісно, була піднята й тема захисту кримських татар в окупованому Криму. Україні важливо, аби Анкара продовжувала тиск на Росію в цьому напрямку. Принаймні на словах, Ердоган обіцяв підтримку.

"Я ще раз завірив пана Порошенка, що Туреччина продовжуватиме підтримувати суверенітет України її територіальну цілісність, включно з Кримом, та політичну консолідованість. Ми не визнали і не визнаємо незаконну анексію Криму", - сказав президент Туреччини.

Турецькі сухогрузи в Криму та інші проблеми

Одна з претензій Києва до Туреччини - це торгівля з окупованим Кримом. До півострова регулярно ходять турецькі сухогрузи, якими постачаються різноманітні товари.

"Якась робота в цьому напрямку триває, кількість турецьких суден, які заходять в порти окупованого Криму, зменшилася, але процес не припинився. Навряд чи варто розраховувати, що Анкара вживе жорсткі заходи, які це припинять", - розповів сайту Еспресо виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

За його словами, слід розуміти, що політика Ердогана та його Партії справедливості й розвитку - це політика економічної співпраці з сусідами. Тож вони розглядають Україну та Росію як ринки збуту, які дозволять великому й середньому турецькому бізнесу розвиватися.

Аналітик вважає, що головні напрямки українсько-турецької співпраці будуть зосереджені на економіці. "Вже зараз прямі турецькі інвестиції в Україну збільшуються, зростання відчутне. Імпортні можливості Туреччини збільшуються. Натомість традиційні українські експортні позиції зменшуються - падаємо і по металах, і по хімії, і по добривах, і по олії. Очевидно, що залишаємося сировинним експортером, і це не дає нам можливості суттєвого прориву на цьому напрямку", - зазначив Семиволос.

Свого часу було багато розмов про можливість військово-технічної співпраці. Але наразі якихось просувань у цьому напрямку не помітно.

Є поступки у співпраці з Туреччиною в держпідприємства "Антонов". Зокрема, в травні було підписано меморандум про взаєморозуміння з оборонною компанією ASELSAN, метою якого є оснащення радіоелектронікою українських літаків Ан-158 та Ан-178. Цілком можливо, що "Антонов" зможе долучитися до втілення мрії Ердогана про створення турецького пасажирського літака.

Чому Ердоган посварився з американцями

Візит в Україну проходив на фоні погіршення відносин між Туреччиною  та США. Посольство США в Анкарі 8 жовтня оголосило, що припиняє видачу громадянам Туреччини неіміграційних віз. Тобто турків поки що не пускатимуть в Америку, якщо вони не збираються там оселитися - не видаються візи для поїздок з метою туризму, бізнесу, навчання та лікування.

Оголошенню передував арешт минулого тижня співробітника консульства США в Стамбулі, громадянина Туреччини. Його звинувачують у причетності до гюленістів - членів організації Фетхуллаха Гюлена, якого Ердоган вважає натхненником спроби держперевороту 15 липня 2016 року.

Читайте також: Подалі від Європи. Куди загнав Туреччину Ердоган за рік після перевороту

Того ж таки 8 жовтня Анкара зробила симетричний крок і припинила видачу віз для громадян США. Переважна більшість американців отримувала візи по прильоту в аеропорт, можна було також отримати її через електронну систему реєстрації. Тепер усі ці можливості закриті.

Погіршення стосунків Анкари й Вашингтона почалося не вчора. Незважаючи на те, що Туреччина є членом НАТО, в неї є своє, відмінне бачення проблем безпеки - наприклад, на Близькому Сході. Ще в липні 2014 року Ердоган заявляв, що припинив спілкування з президентом США напряму по телефону. Причиною була відмова американців від військових дій проти режима Асада в Сирії. Не сприяла гарним відносинам й військова підтримка, яку США надавали курдам у протистоянні з "Ісламською державою".

Особливо ж напруженими вони стали після спроби перевороту 15 липня. Фетхуллах Гюлен зараз живе в Пенсильванії, і незважаючи на числені звернення турецької влади видати його, США відмовляються це зробити.

Після спроби перевороту Анкара звинувачувала командування авіабази Інджирлік, яку американці використовували для бомбардувань "ІД", в сприянні заколотникам. Зараз у турецьких ЗМІ з'явились публікації, в яких припускається, що після візового скандалу Туреччина може закрити авіабазу для ВПС США.

Не можна назвати чудовим і рівень відносин Анкари з Євросоюзом. Вони загострились після референдуму, який став черговим щаблем для Ердогана в процесі зміцнення своєї влади. Та незважаючи на кризу, угода ЄС і Туреччини про стримування потоку мігрантів продовжує діяти.

Читайте також: Турки дозволили Ердогану стати султаном. Все про референдум Туреччини

На щастя, напруження відносин Туреччини з ЄС і США не повинно позначитися на її ставленні до України. Та й в Брюсселі і Вашингтоні навряд чи від нас вимагатимуть зміни ставлення до Анкари.

"З точки зору політичних моментів Україна й Туреччина не перебувають в союзі, який би узгоджував дії обох країн. Так, ми беремо до уваги скандали, які існують, але для нас є ключовим формування атмосфери довіри між двома країнами. Ніхто крім нас цього не зробить, а нам потрібно мати друга на півдні", - зазначив Ігор Семиволос.

Так, до Туреччини можуть бути питання, але і Київ, і Анкара зацікавлені у співпраці й цим треба користуватись.