Декольте для антинаці

Напередодні ймовірного візиту фрау Меркель до України, візиту, який у Києві чомусь уважають «особливим», мені пригадалася три історії, - одна давніша, дві – зовсім свіжі, - які, думаю, варто пригадати для не надто пам’ятливих вітчизняних політиків та зацікавлених громадян.

Перша, коли з легкої руки пана Дм. Мєдвєдєва пані Меркель наполегливо взялася боротися із… «героїзацією нацизму та націонал-соціалізму в Україні».

Друга – бразилійська, - у якій пані Меркель запропонувала Путіну і Порошенкові «прямі переговори між українським урядом і сепаратистами у форматі відео конференції».

Третя - 4 березня 2014 року Ангела Меркель через свого представника відкрито висловилася за федералізацію України, як єдиний вихід з Кримської кризи.

Вона що, – із глузду з’їхала? Нормальна реакція нормального українця. Виглядає, - ні. Фрау Меркель верзла нісенітниці обидві нісенітниці при світлому розумі. Завдяки, мабуть, Путіну, знавцю достеменної біографії доньки лютеранського пастора, який «втік» із Західної Німеччини до… НДР, щоб зробити там доволі блискучу церковну кар’єру.

Насправді це були симптоми російсько-німецької змови, яку ми бачили у корупційній схемі Північного потоку (Шрьодер + Путін = «Газпром»), у відчайдушному спротиві Берліна у наданні ПДЧ для України, зрештою, у «справі Дем’янюка».

Нічого дивного: ошалілу від Майдану та світової підтримки зусиль українців Москву тіпає від перспективи відповідальності за «іррегулярну війну на Сході; Берлін же, переживши наслідки гітлеризму давніше, тепер взявся відбілювати власний імідж, звинувачуючи у гріхах наці вчорашніх «ундерменшів». Перед обома столицями фактично одне завдання: відхреститися від минулого, забути його, мов жахливий сон, знайти собі «цапів-відбувайлів».

Є, правда, різниця. Фрау Меркель виконує роль «прачки», аби її країна стала бездоганним лідером і законодавцем політичної моди на континенті. «Гаспадін» Путін робить це задля іншої мети: він намагається подати світу режим, збудований на героїзації сталінізму, «білим та пухнастим».

Зробити це важко, позаяк сталінізм, як і нацизм, – риси спадкові. Ба більше, – вони спонукають своїх прихильників гуртуватися у зграї. Так головний ідеолог нинішнього Кремля Дуґін – колись дивакуватий фільозоф з комуналки, відтак професор Московського університету, тепер – неформальний лідер «коричневого» руху в шагренєвій зоні ДНР-ЛНР, «радник» бородаїв, захарченків та іже з ними...

Чи читала фрау Меркель твори цього пана? Чи часом не зауважила певних збігів дуґінських нісенітниць із конкретними цитатами «біблії нацизму»? Чи випадковим є недавній дозвіл на видання «Майн кампф» у Німеччині усіма мовами, крім державної мови ФРН?

Свого часу фрау Меркель позувала на фотосесії з непристойно глибоким декольте. На передвиборчому плакаті німецькі християнські демократи (!) двозначно натякали симпатикам Анґели Доротеї: «Ми можемо пообіцяти вам більше».
А що запропонує фрау Меркель для України під час «особливого візиту»?