Чи готова українська еліта рухатися до ЄС

"Рух України у ЄС — унікальний шанс, варто прискорювати реформи, щоб не згаяти його. Це унікальний шанс, і ним потрібно скористатися. Настав час прискорити реформи, переходити на європейські стандарти, готувати суспільство до вступу", — Жозеп Боррель

Суспільство майже готове, але чи готова еліта?

Так, нація достеменно не розуміє, що треба зробити для членства, що бюрократія Брюсселю їсть українських чиновників на сніданок і за кількістю, і за якістю. Але народ відчуває, що таке жити в ЄС, бо там вже багато хто був персонально. Саме для цього я запускав Раянейр, щоб Європу можна було відчути особисто, а не слухати про неї на 1+1. І там, в ЄС, о, диво, українець готовий платити податки, виконувати нудні та незручні правила та закони, натомість отримуючи гарантовані сьогодення і майбутнє, роботу, комфорт, освіту, медицину, екологію і спокій.

Чи потрібно це українській еліті в Україні? Досі велике відкрите запитання

Чергова конференція з відновлення України відбудеться якраз через місяць у Лондоні.

Чи бодай на ній, після провалів попередніх красивих конференцій, ми нарешті спроможемося представити бачення України після Перемоги?

Чи є майстер-план не ремонту розбитих вікон, а структурних реформ і потужних проєктів, які замінять совок на модерн?

Може хтось показати офіс, де сидять десятки геніїв і на замовлення Уряду 24/7 готують це все? (на Банковій його немає, я перевіряв). Щоб наші союзники сказали: вау, так українці не лише битися можуть, вони знають, що треба нації, яка хоче бути нашим успішним і надійним партнером! І ми гордо кивнули: так, ми такі!

Читайте також: Питання "будемо ми чи не будемо" не втрачає актуальності

Окрім економіки, у нас є низка нагальних внутрішніх проблем

Чому головні зрадники досі не покарані? Чому ми замовчуємо зради, які досі плодяться?

Ми прекрасно знаємо, завдяки чому і кому ми перемагаємо. І не гірше знаємо, чому і через кого ми так погано готувалися до війни. То, може досить вдавати блаженних?

Чому ми чітко не артикулюємо, що без нашого членства в НАТО миру не буде? Будь-які компроміси щодо цього питання приведуть до нової війни. І так само як ми не погоджуємося на жодні варіанти, окрім відновлення кордонів 1991 року, ми не маємо права обговорювати будь-які альтернативи членству в Альянсі. Бо воювати за політичну нерішучість доведеться нам, знову платити власною кровʼю. І мене на руїнах Бахмуту чи півдня не хвилює вибачення жодного колишнього чи нинішнього світового лідера, особливо, якщо його немає.

Воювати за політичну нерішучість доведеться нам, знову платити власною кровʼю. І мене на руїнах Бахмуту чи півдня не хвилює вибачення жодного колишнього чи нинішнього світового лідера, особливо, якщо його немає

На згарищах війни ми повинні виростити нову націю. Яка з пелюшок буде знати власну мову, історію, культуру. Не казатиме татові папа. Яка отримає найкращу дошкільну, шкільну й університетську освіту. Яка віритиме, що для того, щоб стати успішним — не треба їхати за кордон. Україна — це і є успіх.

Читайте також: Держава — це стратегія, яка складається з маси деталей

І нам не потрібно мільйони президентів чи сотні тисяч юристів. Нам потрібні висококваліфіковані кадри в усіх сферах, які будуть певні: вчимося гарно, добре заробляємо, супер живемо.

Нам не потрібно мільйони президентів чи сотні тисяч юристів. Нам потрібні висококваліфіковані кадри в усіх сферах, які будуть певні: вчимося гарно, добре заробляємо, супер живемо

Що зроблено з цього за цих півтора року війни?

І чому ніхто з усіх цих урядовців, які несподівано зʼявляються і таємниче зникають пачками, бодай відповідальності за свої провали не понесли?

Чи це все армія має робити, повернувшись з походу?

До речі, про армію. Ні, я не про "економію" у 30 000, щоб хтось міг оновити свій автопарк чи купити нову віллу. Хто займається підготовкою до реабілітації та перекваліфікації сотень тисяч військових, що повернуться з війни? Хто думає про робочі місця для них? Тих з них, що бодай зможуть повернутися на роботу. Я вже навіть не згадую про поранених чи горе сімей загиблих.

Хто займається підготовкою до реабілітації та перекваліфікації сотень тисяч військових, що повернуться з війни? Хто думає про робочі місця для них? Тих з них, що бодай зможуть повернутися на роботу. Я вже навіть не згадую про поранених чи горе сімей загиблих

Ми не покладаємося на пільги — їх не буде. Ми просто хочемо повернутися до нормального життя.

Схаменіться, працюйте!

Не можете написати проєктну документацію — найміть фахівців для цього.

Створіть промислові кластери: агро, видобувна, переробка, ІТ, робототехніка, оборонка. І відженіть від них усіх: митників, податківців, ОГПУ, СБУ, БЕБ, ДБР, НАБУ, кого там ще ми наплодили за весь час (і Татарова не забудьте звільнити!).

Читайте також: Інституції важливі, але важливіші люди, які їх створять

2-3 види податків для них онлайн і хай створюють робочі місця, а не по судах і кабінетах через адвокатів бігають.

Не треба нічого реформувати на хлопський розум в державному управлінні — беріть як в Польщі чи Чехії та гаруйте.

В ЄС ж йдемо, не в Тмутаракань, врешті-решт!

Остання порада високому керівництву: коли на ваше запитання, чому нічого не відбувається, ви отримуєте відповідь понад 3 місяці підряд, що все в процесі й ось чудові кейси на 50 млн дол. за 5 років + сайтик, а вам потрібно 50 млрд дол. інвестицій наступного року — женіть цього "фахівця" в три шиї з роботи. Бо насправді наступного року вам необхідно мати контрактів мінімум на 200 млрд дол., щоб з них країна могла отримати бодай 50 у перший рік їхньої імплементації. Не меморандумів, а контрактів!

Не буде контрактів цього року — не буде інвестицій у наступному. Воно по іншому не працює, які б казки хто не розповідав.

Якщо, звісно, мета не полягає в тому, щоб виграти війну і програти мир.

Джерело

Про автора. Володимир Омелян, український дипломат, міністр інфраструктури України у 2016—2019. Політичний експерт

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.