Керівництво ЗСУ чесно і по-дорослому спілкується із загалом

Залужний не сказав нічого такого, що не мало б бути очевидним кожному громадянину України після стількох місяців війни. Не знаю, чому цей текст у закордонному виданні викликав саме таку реакцію.

Так, зрозуміло, що все сказане було сказане саме для іноземців, але це не означає, що хтось комусь брехав. Просто на Заході дехто думає, що українці "відбилися", і час розпочинати переговори, а відвоювання окупованих територій — це щось "не таке важливе".

І саме для них Головнокомандувач розказує цілком зрозумілі речі: ворог і не збирається припиняти війну, він не збирається відмовлятися від своїх планів захоплення України, для цього ворог проводить у себе мобілізацію, і якою б ця мобілізація не була, але вона дає ворогу не одну сотню тисяч тіл, яких можна озброїти автоматами й кинути у бій. І поки це тіло ліквідують, він цілком може сам когось вбити. А коли тіло ліквідують, то мобілізують нове тіло. І потенційно таких тіл теж не один мільйон.

Читайте також: Про що інтерв'ю Залужного?

На Заході дехто думає, що українці "відбилися", і час розпочинати переговори, а відвоювання окупованих територій — це щось "не таке важливе"

Про це все треба нагадувати, бо дехто із "західних друзів" почав сприймати війну як рутину, забуваючи, з яким небезпечним ворогом ми маємо справу. Так, ворог організований на основі принципів минулих сторіч, часто погано озброєний, часто — не дуже розумний. Але так у них було завжди, і вони, однак, змогли завоювати великі території. Змогли, бо: 1) їх дуже багато; 2) вони схильні до рабського виконання вказівок влади, навіть якщо це виконання несе їм смерть; 3) вони мріють про імперію і завоювання, не зважаючи на те, якої ціни все це вимагає.

Звісно, все це не означає апокаліптичних настроїв та прогнозів, бо ясно, що всю цю орду є кому і є чим зустріти. Але це не значить, що орда сама зникне, і не принесе шкоди.

Читайте також: Залужний не грає на публіку і не пробує заспокоїти

Взагалі, дуже просто захоплюватися військовим керівництвом, якщо мова про парадні портрети, автографи й іншу творчість, але не забуваємо, що українське військове керівництво повинно стримувати ворога в умовах найжорстокішої європейської війни за 80 років.

Бачив, як у нас був черговий мережевий інформаційний "вибух" через проєкт закону № 8271, яким, зокрема, вносяться зміни до кримінального кодексу. Зокрема, щодо злочинів, передбачених статтями 403 (невиконання наказу), 405 (погроза або насильство щодо начальника), 407 (самовільне залишення військової частини або місця служби), 408 (дезертирство), 429 (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю) ККУ. Суди не зможуть застосовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням. Неоднозначне рішення? Очевидно. Популярності воно комусь додасть? Точно — ні.

Дуже просто захоплюватися військовим керівництвом, якщо мова про парадні портрети, автографи й іншу творчість, але не забуваємо, що українське військове керівництво повинно стримувати ворога в умовах найжорстокішої європейської війни за 80 років

Але сам законопроєкт підтриманий Генштабом, про що доповідав з трибуни ВРУ начальник Генерального Штабу С. Шаптала. Значить, є така необхідність, бо питання дисципліни завжди було ключовим для будь-якої армії.

І це лише один приклад про те, що війна — це, м'яко кажучи, серйозно, а військове керівництво не повинно заспокоювати громадян, казати приємні для них речі, "підбадьорювати". Хоча все це можна робити, і робиться. Їхня головна задача — виграти війну, від якої залежить саме існування України.

І добре, що керівництво української армії чесно і по-дорослому спілкується із загалом. Без різноманітних перебільшень і "заспокоєнь". Є виклики, є проблеми, є підступний ворог. Чи є всі ці виклики нездоланною проблемою для України? Ні, звісно. Просто все має ціну, і у такому випадку — дуже високу ціну, про яку нікому забувати не можна.

Взагалі не розумію людей, у яких постійно паніка переходить в ейфорію, а ейфорія — у паніку. Треба якось тримати свій психологічний стан у нормі, бо на нас ще чекає дуже багато всього.

Джерело

Про автора. Петро Олещук, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.