Лише два напрямки наступу РФ мають динаміку, а на півдні є ознаки контрнаступу ЗСУ: військові підсумки тижня

Бахмут став ділянкою фронту, від якої залежить все більше

Бахмут - найбільш гаряча точка нашого фронту. Впродовж тижня було декілька засідань Ставки, де були обговорені питання утримання міста та забезпечення наших військових усім необхідним. Ситуація залишається складною. Ворог намагається тиснути на місто з півдня та півночі та стиснути кліщі. Також є атаки зі сходу. Росіяни намагаються протиснутися на територію заводу металів, бої тривають саме там. Сил і засобів у ЗСУ достатньо. Питання в тому, аби утримувати північний та південний фланг. 3,5 км - відстань між російськими угрупованнями, які намагаються вийти до двох трас - одна від Костянтинівки, інша - через Хромове, вони прострілюються. Наші військові контролюють, чи з’являються російські дрони "Орлан". Якщо так - то одразу вмикаються засоби РЕБ, які їх глушать і не дозволяють наводити ворогу артилерію. Також вмикаються наші гармати - вони знищують вогневі точки, з яких росіяни намагаються прострілювати траси. Через це наші логістичні підрозділи гарантують пересування боєприпасів та техніки до Бахмута. Сьогодні там підсохли ґрунтові дороги, які можна тепер використовувати. Це інші ділянки, які спрощують забезпечення наших військових. 

Росіяни, які розуміють, що Бахмут утримується дуже добре, намагаються створити друге кільце оточення. Рухаються на Дубово-Василівку, Богданівку, аби створити ще одні кліщі над Бахмутом. Ми розуміємо критичність ситуації та можливості української армії для того, аби стримувати наступи противника. У будь-якому разі, Бахмут буде утримуватися, бо це вже не військове чи політичне питання, а ділянка фронту, від якої починає залежати все більше.

Бахмут має принципове значення, ми не хочемо, щоб інші міста стали Бахмутом з точки зору російської армії, яка знищує їх. Коли ми відступаємо з цього міста - це не значить, що зникають російські війська. Вони так само будуть пересуватися. Підхід ЗСУ щодо знищення росіян в цій зоні, де в нас багато сил і можливостей виглядає цілком оптимальним. 

Лише два напрямки наступу росіян - Бахмут і Авдіївка мають певну динаміку

Просування трасою на Слов'янськ. Було зведення британської розвідки, яка підтвердила наші слова минулого тижня про виснаження російської армії і вичерпання її наступального потенціалу. Зараз вона потребує посилення і особовим складом, і технікою. Потенціал просування до Слов'янська немає сенсу, бо ворог не може завершити роботу у Бахмуті. Він намагається шукати окремі напрямки, де у нас менш стійка оборона та розширити вплив на нашу територію, але це не створює жодних загроз для Слов'янська.  Можливостей у противника просуватися недостатньо з тими ресурсами, які сковуються навколо Бахмуту. Лише два напрямки - Бахмут і Авдіївка мають певну динаміку. Хоча сили РФ вже вичерпуються.

Ворог в Авдіївці діє приблизно за сценарієм Бахмуту. Він намагається проломити оборону в лоб, також рухається від Красногорівки та Веселого і намагається з півдня через Сєверне та Водяне обійти. Але це не вдається. Ворог почав використовувати авіацію та авіабомби, які влучають в цивільні будинки. Сьогодні під’їзд багатоповерхівки нею був зруйнований. Це говорить про те, що треба збільшити кількість ППО, аби мінімізувати такі ризики.

Ворог тут реалізує стару тактику - розширити лінію фронту і знайти слабкі місця. Це не вдається, особливо, коли він наражається на контратаки ЗСУ. Це дозволяє завдавати втрат противнику на будь-якому напрямку. Авдіївка залишається таким же гарячим напрямком, як і Бахмут. Я думаю, це розуміє Генштаб і розуміє, які резерви і сили потрібні, аби просування росіян не відбувалося. 

Луганщина: бої не змінюють лінію фронту 

Кремінна - Сватове - Куп’янськ - це лінія, яка віддзеркалює загальні підходи РФ потіснити наші війська до річки Жеребець. Резерви росіян у цій ділянці до чотирьох полків, які можуть кинути для посилення російських військ тут. Це може призвести до загострення бойових дій на цій лінії. Поки бої по всій лінії не змінюють фронт попри інтенсивність та напруженість. Ворог хоче забезпечити умови для того, щоб рухатися на Лиман і створювати загрозу з цього напрямку на Слов’янськ та Краматорськ. Створювати тиск на цю агломерацію.

На півдні є ознаки початку контрнаступу

Південний фронт починає оживати. Ми маємо регулярні удари по російських об'єктах. Це є ознакою того, що той очікуваний контрнаступ почався - завчасно робиться робота пов’язана зі знищенням так званих центрів тяжіння російської сили - командні пункти, склади боєприпасів, угруповання військ і таке інше. У зоні Василівки, Оріхова наші війська проводили обмежені атаки для аналізу оборони росіян. Ми починаємо тримати ворога в тонусі все більше і більше. Росіяни розуміють, що напрямки на Бердянськ та Маріуполь є найбільш критичними для його подальшої безпеки, бо це найімовірніші напрямки для наступу ЗСУ у форматі очікуваного контрнаступу, якщо вчасно прийде зброя та боєприпаси. Підготовка до цих дій ведеться через використання далекобійних чи інших систем, які вражають об’єкти в глибині окупованих територій.

Ми системно працюємо, бо крім знищення артсистем росіян, радарів, ми знищуємо і системи ППО. Поєднання засобів розвідки, в тому числі й від наших партнерів, і далекобійних систем враження, перейшло на якісну системну основу, яка дозволяє збільшувати кількість цінних цілей, які ворог вважає вкрай потрібними для своєї оборони. Чим менше таких об’єктів, тим простіше нам буде просуватися під час контрнаступу. 

Передача МіГів Україні - це посилення ППО

МіГ-29 - це легкий винищувач. Ми отримаємо 13 одиниць від Словаччини та 4 - від Польщі. Це проміжний паліативний варіант, вони скеровані на посилення нашої ППО. Нам потрібна авіатехніка, яка здатна знищувати й наземні цілі, бо в контексті наступу ми маємо прикривати наші бригади з повітря. Поки що, наші партнери зробили проміжне рішення, щоб посилити нашу ППО, аби ми мали можливість збивати крилаті ворожі ракети. Частина цих МіГів піде на запасні частини для наших винищувачів. Командування Повітряних сил правильно стверджує, що ми очікуємо на F-15 чи F-16, бо нам потрібно підіймати потенціал ПС не лише технікою часів СРСР, а й більш сучасними та потужними зразками.