Навіщо росіянам культ смерті?

Я вже колись згадував чудовий роман лауреатки Букера Рой Арундаті "Бог дрібниць" про долі колишніх британських колоністів в Індії. Комплекс імперськості переслідує їх усеньке життя, робить неприкаяними у країні, де вони народилися, і на "великій землі" їх мало хто розуміє. "Нам навіяли чужі мрії. Ми пливемо без якоря бурхливим морем. Жодна гавань нас не приймає. Нашим печалям вічно бракує глибини. Нашим радощам – висоти. Нашим мріям – розмаху. Нашим життям — вагомості. Щоб мати хоч якийсь сенс".

Читаючи ці рядки, мимоволі схиляєшся до висновку, що щось схоже переживають нині росіяни: народ (бо навряд чи повернеться язик назвати цей конгломерат нацією), упродовж століть задурманений ідеями імперськості, "величі", безпідставних ілюзій і ще безпідставніших претензій.

Отой брак усього, від чисто людських печалей (не плутати з "тоской русской") до вагомості життя, для росіян завжди "імпортозаміщувала" пропаганда – спочатку примітивна більшовицька, аморфна і безлика соціалістична, відтак – витончена путінська. Майстри та продавці ілюзій завжди втрапляли у тренд, — бо, у принципі, больові точки пересічних обивателів 1/6 суші, — нехитрі й прості.

Читайте також: "Тоска русская"

Коли учора українські ЗСУ вдарили по Макіївці, знищивши там HIMARS кілька сотень чмобіків, роспропагандисти витягнули з шухляд давно випробуваний козир, яким вони часто спекулюють у критичні моменти. Вони вкотре почали жонглювати диким з точки зору сучасника XXI  століття "культом смерті"

Коли учора українські ЗСУ вдарили по Макіївці, знищивши там HIMARS кілька сотень чмобіків, роспропагандисти витягнули з шухляд давно випробуваний козир, яким вони часто спекулюють у критичні моменти. Вони вкотре почали жонглювати диким з точки зору сучасника XXI  століття "культом смерті".

Соловйов, до прикладу, заявив буквально через кілька годин після макіївського розгрому: "Життя сильно переоцінене. Навіщо боятися того, що неминуче? Тим більше ми ж в рай потрапимо. Смерть – це закінчення одного земного шляху та початок іншого". Християнин, однак…

Читайте також: Раша і "мєдвєдь"

Соловйов, звісно, не сам дійшов до сповідування культу смерті для інших. Мабуть, пригадуєте апокаліптичні вангування вождя Путіна про ядерний рай для росіян. Чотири роки тому, запускаючи пробну кулю перед тим, як тепер вдатися до ядерного шантажу України та світу, він заявив буквально таке: "Агресор повинен знати, що відплата неминуча. Ми — жертви агресії, ми, як мученики, потрапимо в рай. А вони просто здохнуть. Тому що навіть покаятися не встигнуть".

Ту давню маячню кремлівського діда можна було б проігнорувати, удосталь пожартувавши з неї, але вона виявилася "ідеологемою", кормом для плебсу, мізки якого до того ж звихнуті від гундяєвських псевдохристиянських марень. Культ смерті у букеті зі сфальшованими "цінностями", які Кіріл та його опричники глаголять з кафедр, Вселенський патріарх Варфоломій назвав єрессю.

Я певен, що думку про "ядерний рай", як і про "культ смерті" господареві Кремля і постійному топспікеру Валдая підкинув не хто інший, як Олександр Дуґін. Зауважу, що цей псевдомістик та "видатний євроазійник" ще донедавна посідав кафедру у МДУ, — найпрестижнішому виші Росії

Читайте також: Істерична війна

Але цікавим є контекст того давнього послання Путіна росіянам. Воно прозвучало на одному із засідань Валдайського клубу, — майданчика, куди регулярно збігається уся кремлівська та довкола кремлівська "наукова еліта" ерефії. Я певен, що думку про "ядерний рай", як і про "культ смерті" господареві Кремля і постійному топспікеру Валдая підкинув не хто інший, як Олександр Дуґін. Зауважу, що цей псевдомістик та "видатний євроазійник" ще донедавна посідав кафедру у МДУ, — найпрестижнішому виші Росії.

Коли ж Путін зважував перспективи війни проти України, то, звісно, враховував думку ще одного "науковця", колишнього математика, а тепер найнаближенішого до "тіла" олігарха Юрія Ковальчука. Попри те, що Ковальчук є мільярдером, і левову частку своїх статків здобув завдяки дружбі з Путіним, його вважають "православним шаманістом", з огляду на його світоглядні смаки. Колись російський журналіст Михайло Зигарь визначив "ідеологічний профіль" Ковальчука дуже влучно: гедонізм, православний містицизм та віра у теорії змов.

Вплив Ковальчука на Путіна, зважаючи на те, що олігарх фактично володіє Національною Медіа Групою, у структуру якої входять пропагандистські телеканали Перший та П'ятий, РЕН ТВ, IZ.RU, СТС, важко переоцінити. Саме Ковальчук переконав "лідера" зустрітися зі старцем-шаманом перед нападом на Україну. Саме з Ковальчуком, кажуть, Путін коротав довгі ковідно-карантинні вечори, і, мені видається, що тоді й визріло фатальне рішення про СВО.

Читайте також: (То)темний народ і його жреці

Тепер, коли ЗСУ забезпечують безперервне постачання у російську глибинку вантажів "200", росіянам знову почали згодовувати протухлий харч "культу смерті". Якщо він додає бодай якогось сенсу жалюгідному існуванню росіянців, — смачного!.

Отож, тепер, коли ЗСУ забезпечують безперервне постачання у російську глибинку вантажів "200", росіянам знову почали згодовувати протухлий харч "культу смерті". Якщо він додає бодай якогось сенсу жалюгідному існуванню росіянців, — смачного!.

Тільки ж є одна штука: те, що постійно повторюєш, як мантру, має перспективи втілюватися, ставати реальністю. Доведено не тільки містиками…

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Слідкуйте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.