Вчені знайшли "зоряний потік" недалеко від Сонця

Як пише Scisco Media, він може допомогти у вивченні гравітаційного поля Чумацького Шляху і стати мішенню для місій з пошуку нових планет.

Використовуючи космічний телескоп Gaia, астрономи Віденського університету виявили довколишній зоряний потік, що містить 4000 зірок.

Завдяки своїй близькості до Землі, всього в 100 рс від Сонця, цей потік є ідеальним для вивчення. На його прикладі можна перевірити руйнування кластерів, виміряти гравітаційне поле Чумацького Шляху і дізнатися про популяцію однойменних екстрасолярних планет.

Стефан Мейнгаст, провідний автор статті, пояснює, що "більшість скупчень зірок в Галактичному диску швидко розсіюються після їх народження - вони не містять достатньо зірок, щоб створити глибокий гравітаційний потенціал, або іншими словами, у них недостатньо клею, щоб триматися разом".

Точність вимірювань дозволила авторам вивчити рух зірок в просторі. При уважному розгляді одна група зірок, поки ще невідома і невивчена, відразу ж привернула їхню увагу. Вона точно показувала очікувані характеристики скупчення, народжених разом, але розтягнутих гравітаційним полем Чумацького Шляху.

Жуан Альвес, другий автор статті, зазначає: "Ідентифікація прилеглих потоків диска - це все одно, що шукати голку у сіні. Астрономи дивилися на новий потік протягом тривалого часу, так як він охоплює більшу частину нічного неба, але тільки зараз усвідомили що це, і що потік шокуюче близький до Сонця".

• Вперше в історії людства: китайський апарат для дослідження Місяця Chang'e нещодавно успішно здійснив посадку на темному боці Місяця
• Окрім того, NASA отримало перші якісні знімки найбільш віддаленого і древнього космічного тіла з усіх до цього часу сфотографованих - Ultima Thule. І користувачі соцмереж сперечаються, схожий він на снігову бабу, чи кеглю для боулінгу.
• Змінюючи основи: науковці переглянули загальну теорію відносності Ейнштейна і запропонували нову, згідно з якою час існував ще до Великого вибуху. І це не суперечить загальній теорії.
• Дізнайтеся, чому Сатурн може позбутися своїх кілець: вони з'явилися близько 100 млн років тому (за часів динозаврів на Землі) і так само можуть повністю зникнути вже через 100 млн років