Нова стратегія НАТО повинна включати посилення України, адже ми беремо на себе весь удар Росії. Колонка Сергія Згурця

Російська Федерація - загроза для НАТО

Існує 2 компоненти: ставлення Північноатлантичного Альянсу до України та сама політика НАТО щодо визнання нової загрози - країни-агресорки Російської Федерації. Після достатньо тривалого періоду, де були навіть етапи партнерства, Альянс визнав РФ загрозою.

Ухвалено підсумкове рішення НАТО, яке визначає якісні зміни спроможності Альянсу щодо забезпечення обороноздатності: збільшення витрат на оборону, ухвалення заходів посилення Східного флангу, який безпосередньо межує з Росією. 

Звичайно, питання вступу України в НАТО буде порушене після перемоги над Російською Федерацією, але вже сьогодні розглядаються рішення, які могли б уплинути на потенціал посилення обороноздатності нашої країни. Варто відзначити, що допомога НАТО як організації була незначною, але окремі учасники Альянсу допомагають дуже потужно. 

Ми очікуємо змін, які стосуватимуться посилення військової інфраструктури НАТО на східних кордонах, збільшення чисельності сил реагування з 80 тис. до 300 тис., створення передових баз.

Проте викликає питання, чи не зменшить обʼєми військової допомоги Україні посилення Альянсу - збільшення потреб та озброєнь? Тривалий період всі країни НАТО займалися власною демілітаризацією: кожна потужна європейська країна на оборону витрачала не багато.

Зараз надзвичайно важливий період, коли будуть визначені нові підходи в оборонній стратегії НАТО, і важливо, щоб вони знайшли варіанти співпраці з Україною, щоб наша перемога стала невіддільною складовою перемоги Альянсу над Російською Федерацією.

Швеція та Фінляндія у складі НАТО змінять розклад сил

Включення Швеції та Фінляндії до Північноатлантичного Альянсу суттєво змінює розташування сил, адже це країни, які мають потужну оборонну промисловість та армії, вони готувалися до ведення бойових дій, розраховуючи на власні сили. 

Блокування вступу Швеції та Фінляндії з боку Туреччини виглядало дивним, але знайшлися аргументи, які переконали президента Реджепа Тайїпа Ердогана більш лояльно ставитися до цього кроку. Тим більше, що Туреччина суттєво залежить від низки американських технологій. Не виключено, що за лаштунками зустрічі йшлося про вимоги Туреччини отримати додаткові потужності для розвитку оборонної промисловості.

НАТО уже діє інакше. Якщо раніше йшлося про попередження можливої ескалації, то зараз іде мова про створення системи і структури на Східних кордонах, аби в Росії не виникло навіть спокуси вчинити будь-які дії проти країн Альянсу: збільшення особового складу, створення баз, якісні зміни в оборонній промисловості всіх країн-членкинь. Ці заходи необхідно вживати оперативно, адже динаміка бойових дій у війні Росії проти України є тривожною, тож треба оперативно робити відповідні висновки.

Україна відтягує сили РФ від НАТО

Усі програмні документи країн Альянсу, політичні й військові, будуть орієнтовані на те, аби цю загрозу мінімізувати, або знищити. Це є основою концепції, яка нас абсолютно влаштовує. Головне, аби нова стратегія НАТО включала посилення обороноздатності України.

Україна - оточена країнами Північноатлантичного Альянсу. Ми є тим рубежем, який здійснює бойові дії, мінімізуючи потенціал Російської Федерації - випалюючи його своєю мужністю та своїми силами. 

Зараз важко уявити, що Росія почне бойові дії на іншому фронті проти країн НАТО, адже 80% військової потужності агресора на нашій території. Збройні сили України демонструють, як саме треба воювати з цією "найпотужнішою армією світу". 

Варто згадати окремі документи країн Альянсу, що визначали достатньо малі часові проміжки для того, аби вони тримали оборону. Зокрема, Німеччина мала тримати оборону максимум упродовж 2-х тижнів. Якщо порівняти цей 2-тижневий потенціал Німеччини й 4 місяці повномасштабної війни Росії проти України, то наш потенціал і бажання захищати власну країну є набагато вищим, ніж те, що прописували країни НАТО. Альянс зараз по-іншому подивиться на реальність і ми будемо для них прикладом, як саме треба оборонятися.

Росія неодноразово погрожувала Північноатлантичному Альянсу

Російська Федерація і раніше погрожувала наступом на країни-членкині Північноатлантичного Альянсу. Якщо звернутися до легенди всіх навчань, які РФ проводила на Західному театрі військових дій, усі ці навчання передбачали наступ та атаки на Альянс - Польщу, країни Балтії.

Трансформація Польщі у військовому плані є найбільш показовою і швидкою реакцією на російську військову загрозу. Тим більше, що Польща як трансформує свою армію, так і допомагає Україні. 

Росія досить довго готувалася до потужної світової війни. Але зламала зуби на Україні, яка виявилася значно міцнішим горішком, ніж очікувала як сама країна-агресорка, так і США, країни Альянсу.

Росія досить поблажливо ставилася до НАТО, адже для неї це 30 країн, демократичні процедури яких є повільними. Навіть є ціла окрема робота про те, що авторитарні країни у форматі бойових дій випереджають демократичні країни, адже в них повільні процедури. Це також був одним із напрямків, які Росія неправильно оцінила.

Допомога Україні з боку окремих країн НАТО була дійсно швидкою. Нова стратегія Альянсу повинна переглянути також натівські процедури ухвалення рішень, які повинні бути швидкими для мінімізації переваги авторитарних країн, в яких рішення ухвалює лише одна персона.

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb