Не про "Зоряні війни", а про діпстрайки: для чого Україна створює Космічні війська. Пояснюємо

Згідно з програмою діяльності Кабінету Міністрів, поданною до Верховної Ради 23 вересня, формування Космічних сил має бути завершено до 31 грудня. 

Цей крок передбачає оновлення структури сил оборони, створення правової та організаційної бази для їх функціонування, а також досягнення щонайменше 60% операційної готовності інтегрованої системи протиповітряної та протиракетної оборони з кібер- та космічними компонентами. 

Ще весною Міноборони запустило Управління космічної політики, яке координує аудит інфраструктури, розробку документації, пілотні проєкти та міжнародні партнерства. Головна мета цієї структури – об’єднати внутрішні та зовнішні можливості для розвитку українського військового космосу.

Що таке Космічні сили?

Космічні сили – це спеціалізований вид збройних сил, який відповідає за військові операції в космосі, включаючи розвідку, спостереження, зв'язок, навігацію та захист космічних активів (супутників) від загроз. 

На сьогодні вони не про зброю на орбіті (хоча деякі країни вже її мають чи випробовують), а про стійкість критичної інфраструктури (як-от GPS),  посилення системи раннього попередження (своєчасна робота ППО та повітряних тривог), а також взаємодію з кібер- і повітряними силами у спільних операціях (наприклад, нанесення діпстрайків) завдяки якісним розвіданим із супутників.

Для чого Україні Космічні сили?

Випробування крилатої ракети "Фламінго", фото: скрін з відео

Експерт з авіації, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко розповів Еспресо, щоб зрозуміти логіку створення Космічних сил України, треба нагадати про ключові вимоги розвідувальної інформації – це точність, достовірність, повнота і своєчасність.

"Розвідка теж буває різна: тактична, оперативна, стратегічна. З тактичною і оперативною ми справляємося і без Космічних військ. А от, щодо стратегічної розвідки... Ми ж готуємося наносити новою зброєю діпстрайки, тобто удари на велику глибину. Сама по собі ракета не полетить. Треба наповнити інформацією її навігаційну систему. А це лише можна зробити через космічні засоби. Тому нам потрібна точна, достовірна, повна та своєчасна інформація про стратегічну ситуацію у росіян. Де розміщені їхні зенітні комплекси, як працюють їхні підприємства, які маршрути відносно безпечні для наших безпілотників чи ракет, якими є зони патрулювання російських винищувачів? Всю цю інформацію потрібно, щоб єдиний орган збирав, обробляв, аналізував і видавав, скажімо так, зацікавленим у цьому підрозділам чи структурам. Ймовірно, цим і займатимуться нові Космічні сили", - каже експерт.

Романенко також пояснює, що у США оптоелектронну та радіотехнічну розвідки здійснює єдина структура (90% інформації отримують завдяки 250 розвідувальним супутникам), натомість Україна має кілька джерел інформації. Адже за президентства Трампа були історії, коли Пентагон припиняв передавати Україні розвіддані, тому підключилися інші країни. До того ж США завжди "загрублюють" інформацію, тобто для себе мають з високою роздільною здатністю, а іншим передають в нижчій якості.

"Зараз ми отримуємо таку інформацію від низки країн. Причому, як від Збройних Сил цих країн, так і від комерційних фірм, наприклад, Maxar, також згадаймо "супутник Притули". Тому нам потрібна єдина структура, яка б займалася обробкою, аналізом цих потоків інформації і передачою даних до відповідних підрозділів, які завдають удари", - відзначає Романенко.

Він додає, що для наших Збройних сил існує проблема відсутність цифрових карт:

"Для того, щоб прокласти маршрут крилатої ракети потрібна цифрова карта місцевості. Вона може орієнтуватися на супутники по GPS, але росіяни зараз ефективно ставлять перешкоди для сигналу GPS. Тому сучасні крилаті ракети орієнтуються так, як перші пілоти. Вони дивляться на землю під собою і порівнюють те, що заклали їм в пам'ять маршруту, зіставляють з тим, що вони бачать у даний конкретний момент. Сходитися, значить, нормально лечу, не сходитися, маю довернути кудись наліво чи направо, повернутися на вкладений маршрут. Ну, а для цього потрібно мати цифрові карти місцевості, бо образ, який вкладається в пам'ять безпілотника чи крилатої ракети, це, значить, фотографії місцевості, зроблені з великої висоти супутників". 

Історія Космічних сил: від рейганівських "Зоряних війн" до сучасних реалій

Рейган під час представлення програми Стратегічної оборонної ініціативи, фото: Вікіпедія

Ідея виникнення космічних сил сягає корінням у Холодну війну, коли космос перетворився на арену стратегічної конкуренції між США та СРСР. Вже тоді почали думати, як використати космічний простір для переваги над супротивником. 

Одним з перших значних кроків стала Стратегічна оборонна ініціатива (SDI), оголошена президентом Рональдом Рейганом у 1983 році в телезверненні до нації. Рейган, критикуючи тодішню доктрину взаємного гарантованого знищення (так звану MAD), запропонував систему протиракетної оборони на основі космічних технологій – лазери, кінетичні перехоплювачі та супутникові сенсори, – яка мала зробити ядерну зброю "не потужною та застарілою". 

У медіа цю програму одразу охрестили "Зоряними війнами" (Star Wars) за аналогією з популярним фільмом, а противники Рейгана назвали її "безрозсудною" через витрати. SDI передбачала інвестиції в десятки мільярдів доларів, але зіткнулася з технологічними бар'єрами, критикою Конгресу та радянським опором, оскільки порушувала Договір про обмеження системи протиракетної оборони.

Хоча "Зоряні війни" не реалізувалися повною мірою, цей проєкт заклав основу для розвитку військових космічних операцій. 

У 1980-х роках Повітряні сили США створили Командування космічних сил (Air Force Space Command), яке координувало супутникові операції під час Війни в Перській затоці 1991 року – першої "космічної війни", де GPS та розвідка з орбіти стали ключовими. 

Після розпаду СРСР у 1991 році фокус зрушився від амбітних лазерних систем до практичних завдань: захисту супутників від антисупутникових загроз і забезпечення стійкості комунікацій. 

Сучасні реалії трансформували "Зоряні війни" в доктрину "космічної переваги". У 2019 році указом президента Трампа у США створили незалежні Космічні сили (US Space Force) як шосту окрему гілку Збройних сил, з багатомільярдним бюджетом, що фокусується на моніторингу орбіти та протидії гібридним загрозам від Китаю та Росії.  У світі, по суті, це чи не єдина така космічна військова структура, яка є незалежною у Збройних силах (хіба Китай починає наступати на п'яти в цьому питанні).

Тож еволюція від фантастичного щита Рейгана до реальних операцій відображає перехід від наступальної оборони до інтеграції космосу в повсякденну війну, де понад 75% військових комунікацій залежать від супутників.

Однак, як відзначив провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко, Росія вже активно працює над тим, щоб виводити зброю в космос та готується, при потребі, знищувати американські розвідувальні супутники. Тому своєрідні "Зоряні війни" – це цілком можливе майбутнє разом із війнами дронів, які вже настали.

"Ще за радянських часів виводилася у космос система пуску у разі знищення командних пунктів. Тобто у час "Ч", коли висока загроза удару, виводиться в космос безпілотна ракета, яка є літаючим командним пунктом. У разі, якщо буде нанесено удар і знищено командні пункти, оця ракета в автоматичному режимі ініціює пуски, тобто видасть команди на підрозділи ракетних військ стратегічного призначення і на військово-морський флот на пуски ракет. Думаю, що війни у космосі – це наше найближче майбутнє", - відзначив експерт.

Читайте також: Чому Європа не збудує "стіну дронів" без України