На все воля Банкової. Як "перезарядити" парламент на сьомий рік роботи?

Роль парламенту у формуванні та зміцненні держави важко переоцінити. Приймаючи закони, народні депутати закладають правила гри для всієї системи держуправління. І якщо ці правила від початку мають корупційні ризики, то про розвиток демократичної держави не може йти й мови. Останній приклад, коли парламент за вказівкою Банкової проголосував за знищення незалежності антикорупційних інституцій НАБУ та САП, є вражаючим.

Тим більше, що низка парламентарів (з 263, які голосували "за") радо підтримало таке рішення, бо вони самі є фігурантами справ, які розслідує НАБУ: щонайменше майже два десятки нардепів натиснули зелену кнопку в умовах конфлікту інтересів. 

Так, під суспільним тиском та після заяв міжнародних партнерів парламент в турборежимі сам скасував своє рішення, підтримавши законодавчу ініціативу президента. Але осад залишився. Як і розуміння, що насправді нічого не змінилося. Навіть повернувши повноваження антикорупційним органам, парламент досі не надав САП права відкривати та вести провадження проти парламентарів без дозволу Генпрокурора. 

Голосування за знищення незалежності антикорупційних органів за погодженням з Банковою порушувало Регламент, який, згідно з Конституцією, є обов’язковим для виконання. За таких умов не варто розраховувати, що президент буде гарантом Конституції, бо закон він підписав у той же день. І на сьомий рік роботи парламенту постає питання, як зробити парламент більш суб’єктним.

Повертаючись до головної — законодавчої функції — парламенту, важливо констатувати, що по суті в державі на сьогодні немає дієвих механізмів, здатних зупинити як політичний тиск на парламент, так і ухвалення ним шкідливих для держави законів. Антикорупційний комітет, який очолює депутатка "Слуг народу" Анастасія Радіна (вона блокувала трибуну, коли її колеги голосували за ліквідацію незалежності антикорорганів), не охоплює весь обсяг законодавчих ініціатив, концентруючись на найбільш резонансних. На висновки аналітичних управлінь Апарату Верхвоної Ради колишні фотографи і піарменеджери з самого початку не зважали. Зараз же ігнорування висновків Головного науково-експертного управління парламенту, на жаль, ознака гарного тону. Щодо Офісу президента, звичайно.

Читайте також: Захист демократії: шлях України до ЄС на тлі війни та реформ

Для того, щоб не допустити таких порушень, створювали окрему інституцію – Національне агентство з питань запобігання корупції. Взагалі НАЗК мало лягти в основу всього антикорупційного блоку, куди входять чотири інституції: НАЗК, НАБУ, САП і ВАКС. Бо створювати такі правила, які б запобігали появі та поширенню корупції, значно легше, ніж потім розкривати злочини та доводити винуватість корупціонерів. Однак така превенція в державі так і не запрацювала. Незважаючи на те, що після того, як відправлював перший склад НАЗК і було зрозуміло, що слід виправляти на законодавчому рівні до законодавства таки внесли необхідні зміни, політичного впливу керівництво НАЗК не уникло. Чего лише вартує мовчання чинного голови НАЗК Віктора Павлущика під час знищення незалежності НАБУ і САП... 

Але головне тут те, що Агентство мало б бути антикорупційним бар’єром і блокувати ті законопроєкти, які несуть корупційні ризики. Проте воно у низці важливих випадків – бездіє і не стає оплотом антикорупційної експертизи. От чому корупційні ризики закону, який ліквідував незалежність антикорупційних органів, в липні довелося зупиняти "людям з картонками".

Про проблеми з НАЗК говорять вже не перший рік. Вперше найбільш яскраво бездіяльність цього органу проявилася під час розгляду парламентом містобудівної "реформи" (проєкт 5655), яку лобіювала голова партії "Слуга народу" Олена Шуляк. Цю "реформу" розкритикували не лише в Україні, а й міжнародні партнери, бо вона відкривала шлях для корупційних схем в умовах відбудови. Також НАЗК не відреагувала тоді, коли просували  законодавчу ініціативу нібито для побудови морських (!) портів та вивезення зерна, але чомусь передбачала будівництво на берегах річок, озер, водосховищ. По суті це була схема для забудовників, яка мала на меті легалізувати захоплення узбереж і намив піску і її мало б зупиняти НАЗК. 

Читайте також: Обшуки в НАБУ: тест на зрілість для всієї правоохоронної системи

Такі випадки, коли не спрацювали антикорупційні бар’єри, є непоодинокими. Тут варто згадати хоча б проєкт щодо спрощення процедури зміни цільового призначення землі з сільськогосподарської на промислову для залучення інвестицій з метою швидкої відбудови України – проєкт №9627. Про корупційність і проблемність тут громадський сектор попереджав і попереджав і неодноразово. Схожу ініціативу у 2023 році намагався пролобіювати через парламент тогочасний заступник голови Офісу президента ексрегіонал Ростислав Шурма.

Тобто можна констатувати також що в умовах несуб’єтності парламенту та НАЗК, по суті громадянське суспільство в умовах війни з ризиком для власної безпеки вийшло на масовий протест і стало антикорупційним бар’єром. Тому не дивно, що вплив Банкової простежується не лише в просуванні законодавчих ініціатив з корупційними ризиками, а й у спробі дискредитувати той таки громадський сектор, який в умовах несуб’єктності парламенту та НАЗК, залишається чи не останнім антикорупційним бар'єром.

Під час розгляду законопроєктів із значними корупційними ризиками можна побачити як законодавчі ініціативи з високими корупцінйими ризиками лобіюють представник Банкової і при цьому дискредитують активістів. Так заступник голови Офісу президента Олег Татаров, який виправдовував штурм і зачистку Майдану, а зараз курує правоохоронний напрям, з’являвся на засіданнях правового комітету, коли треба було лобіювати законопроєкти в інтересах недоброчесного бізнесу. Мова про закон Ігоря Мазепи, який під прикриттям захисту інтересів доброчесних власників, насправді мав на меті обнулити претензії до дерибанників лісів та узбереж часів Януковича (проєкт 12089). Татаров розповідав депутатам про активістів, які "заробляють великі гроші". Так намагаються прибрати останній антикорупційний бар’єр. І усувають його тоді, коли парламент слухняно виконує вказівки зверху.

Уривок стенограми із засідання правового комітету

Саме громадський сектор виступив проти цього законопроєку і петиція до Володимира Зеленського зібрала понад 25 000 голосів за 11 днів. Президент прохання громадян ветувати закон не задовольнив.

Тези про недоброчесних активістів бездоказово під час засідань комітету поширюють і нардепи, які балотувалися від нині забороненої партії ОПЗЖ, вихідці з якої допомагають давно вже фасадній монобільшості "Слуг народу" з голосами у критичні моменти. Ліквідація Міндовкілля забрала у природоохоронців та правоохоронців важливий запобіжник блокування шкідливих ініціатив, які не зупинив парламент. Міністерство, яке сигналізувало Банковій, що на закон Ігоря Мазепи слід накласти вето, тепер втисли у Мінекономіки разом з Мінагрополітики. Тобто деформується і виконавча гілка влади.

Читайте також: Державо, будь ласка, не кради й не бреши

Під прицілом опинилися не лише громадські активісти, а й цілком конкетні журналісти, проти яких наближені до Банкової Telegram-канали поширюють дезінформацію.

Навіть коли парламент проявляє суб’єктність, Банкова перебирає лаври собі. Такі дії, звісно ж, не посилюють довіру до парламенту.

Один з найбільших проявів суб’єктності нардепів викликало питання заборони діяльності Російської православної церкви. Це питання нацбезпеки. 

Коли спікер парламенту Руслан Стефанчук заявив, що немає достатньої кількості голосів, аби внести питання у порядок денний бодай на перше читання, – рівненський мажоритарник "Слуг народу" Олександр Аліксійчук та заступниця голови фракції "Голос" Юлія Сірко (тоді – Клименко) перед першим читанням збирали не електронні, а реальні підписи за те, щоб це питання з’явилося у порядку денному. Через те, що питання не ставили в порядок денний рік тому на друге читання, народні депутати заблокували трибуну і наголосили, що не будуть брати участі в голосуванні, доки це питання не з’явиться першим у списку.

Зрештою питання на друге читання винесли на голосування, але лише після того, як Зеленський заявив про те, що буде рішення, яке "зміцнить українську духовну незалежність". І після голосування парламенту на День незалежності він підписав цей закон. Тобто на Офіс президента можна зараз впливати по суті лише у формі протестів – блокування трибуни, це якщо бере участь фракція "Слуг народу", або картонні протести під Банковою.

Коли мова йде про іміджеві питання, які допомагають Офісу президента набрати політичні бали в очах суспільства, Банкова неодноразово формувала на свою користь інформаційне поле. Так у темі позбавлення зрадників державних нагород, яка, безумовно, теж була тригером для суспільства, президент вніс на розгляд Верховної Ради свою законодавчу ініціативу, хоча аналогічний проєкт подав ще 2021 року Роман Лозинський ("Голос").

Постає питання: як за відсутності виборів та суб’єктності парламенту, а також в умовах, коли простежуються факти бездіяльності антикорупційного органу – НАЗК, не давати Верховній Раді приймати закони з корупційними ризиками?

Громадянське суспільство продовжує працювати над інструментами, які можуть посилити і суб’єктність народних депутатів і їхню політичну відповідальність.

Читайте також: Закон про НАБУ: повернення до status-quo

Суспільство живе в інформаційному полі, де питання безпеки виправдано стає питанням номер один. Виборів немає і політики стали менш чутливими до критики. Після новин про втрати, перемовини і чергові обстріли, навряд чи значна кількість громадян буде пам’ятати про те, хто, як і за що голосував. Але безпека і державність залежать саме від суб’єктності всіх гілок влади і від суб’єктності кожного народного депутата, чиї дії мають блокувати як корупційні ризики, так і будь-які прояви авторитаризму (президент Зеленський, який з небувалою швидкістю підписав закон про НАБУ і САП, до прикладу, просто не помічає закон про відновлення відкритості роботи комітетів #11321, який з початку року очікує на підпис гаранта Конституції).

Тут варто зазначити, що інституційна пам’ять у нас не працює не лише на фіксацію негативних голосувань нардепів, а й позитивних.  Незважаючи на те, що склад нинішнього парламенту давно й серйозно скомпрометував себе, навіть у фракції "Слуг народу" є ті, хто демонструють власну суб’єктність і готові йти проти фракційної дисципліни, коли це справді критично потрібно. Так, з-поміж народних депутатів "Слуг народу" були ті, хто голосував проти або утримався за ліквідацію незалежності антикорупційних органів. Це троє нардепів-мажоритарників столиці – Ганна Бондар, Роман Грищук, Дмитро Гурін. Ті, хто потрапили в парламент за партійним списком, можуть з легкістю втратити мандат, якщо порушать партійну дисципліну. Мажоритарники ж залишаються з мандатом попри всі скандали і вихід з фракції. Яскраві приклади тут – Микола Тищенко, Мар’яна Безугла.

Це не означає, звісно, що мажоритарну систему варто зберігати. Але це точно те, що можна і треба використовувати під час війни для збереження суб’єктності парламенту.

Кожен народний депутат має розуміти, що голосування за знакові питання не пройдуть повз увагу суспільства і громадяни все пам’ятатимуть, коли будуть вибори, громадська ініціатива "Голка" разом з коаліцією громадських організацій, зокрема Центром розвитку інновацій, Центром політико-правових реформ, Українською природоохоронною групою та іншими громадськими організаціями до 6 річниці роботи парламенту запустила інструмент "Перезарядити країну".

Після кожного знакового голосування, яке буде описане в інструменті й стосується питань нацбезпеки, боротьби з корупцією, захисту екології чи прав громадян, упродовж години після того, як з’явиться поіменне голосування, громадяни та редакції ЗМІ зможуть побачити і вивантажити графіку голосування кожної політичної сили.

Графіка голосування за закон про ліквідацію незалежності НАБУ і САП

Але найголовніше – візуалізоване поіменне голосування буде не лише по фракціях, а й зокрема і по мажоритарних округах, яке система моделює автоматично після того, як відбулося знакове голосування. Ось хто з мажоритарників Запоріжжя, до прикладу, голосував за скасування незалежності антикорупційних органів. За лічені хвилини виборці будь-якого округу матимуть ось таку візуалізацію, коли мова йде про важливі для країни рішення.

Народні депутати, які були обрані у Запоріжжі і голосували “за” скасування незалежності НАБУ і САП

А до виборів інструмент виконуватиме ще одну важливу функцію – стане єдиним адвокаційним цифровим вікном для громадських організацій, які аналізують законодавчі ініціативи і ведуть адвокаційні кампанії. Це важливо з огляду на те, що зараз розгляд законопроєкту і його підписання може відбуватися за кілька днів й блокувати шкідливі ініціативи вкрай складно.

Цей інструмент створений за пожертви громадян України і його роботу можна підтримати донатами. Міць гілок влади суверенної країни не може залежати виключно від міжнародних партнерів.  

А народні депутати мають розуміти, що суб’єктність країни залежить від кожного з нас. Виборці мають пам’ятати, що коли прийдуть вибори – перезарядити країну нам всім під силу. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Ірина Федорів, журналістка та викладачка, лідерка громадської ініціативи "Голка"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.