Обмін по-путінськи: легалізоване право на насильство

1. Легалізоване право на насилля

Даруйте, але якщо Путіну так легко забрати своїх шпигунів та вбивць, то це означає, що він і далі відправлятиме у західні столиці своїх шпигунів і вбивць. Для ліквідації неугодних. І це відкриває скриньку Пандори… Ну і звісно, це сигнал власним шпигунам і вбивцям: вас не кидаємо, якщо ви виконуєте накази та залишаєтеся вірними режиму.

Достатньо показово, як російські пропагандистські ЗМІ називають вбивцю Красикова "ліквідатором терориста", героїзуючи його образ. І як не соромляться розповідати, що Красиков — фсбшний подєльнік путіна, який виконував його найкривавіші накази. Фактично, це зізнання в терористичній сутності російської влади вже навіть без прикрас.

Читайте також: Ми ніколи не дізнаємося правди, що роблять з увʼязненими росіяни

2. Електоральна логіка, яка превалює над державними інтересами та міжнародною безпекою

Очевидно, що цей обмін був потрібен Джо Байдену для виборчої кампанії. Зустріч і обійми американського журналіста Евана Гершковича, звільненого з російського полону, мав стати красивим і людяним елементом виборчої кампанії. І таки став ним, хоча вже в скарбничці Камали Гарріс, яка разом з Байденом перша обіймала Гершковича.

І те, що ціною цього був міжнародний злочинець Красиков, а також певний шок у столиці Німеччини, з якою Вашингтон домовився про звільнення Красикова, виявилося вже другорядним фактором. Бо картинка переважає сутність, І їй, виборчій картинці, програли інтереси міжнародної безпеки.

Хоч я жодним чином не знецінюю того факту, що США борються за кожного свого громадянина, і що тут йдеться про людську долю.

Читайте також: Пресконференція російських політв'язнів: слід запросити їх в Україну

3. Захід починає вибудовувати стосунки з Росією поза українським контекстом

Цим обміном Захід продемонстрував, що має власні інтереси й переговорні позиції з Росією. І що розвʼязана Росією війна в Україні, найбільша війна після Другої світової війни, може в цих стосунках не враховуватися. Росія тримає в заручниках тисячі українських полонених, жоден з них не був врахований у цих переговорах.

Щобільше, Захід визволив з полону російського режиму політвʼязнів, які вже з перших своїх публічних заяв починають керуватися знову таки не правовою, а саме електоральною логікою. Я про заяву Володимира Кара-Мурзи про необхідність розділити санкції проти росіян і проти російської влади, і росіянам їх помʼякшити.

Читайте також: Російська імперія зла вміє лише вбивати

Це загравання з потенційним електоратом, а це означає, що його розглядають як альтернативу путінському режиму і можливу наступну політичну владу в Москві.

Для мене це свідчення того, що Захід так і не зрозумів сутності російського імперського менталітету, де запит на "сильну і жорстоку" руку та, відповідно, перманентну війну, формує сам російський народ. І що ліберальні часи там ставалися саме в момент певного зламу і були винятком, а не правилом.

Тому я значно більше ставлю на умовного Патрушева, аніж на умовного Кара-Мурзу чи Навального… І це точно варто враховувати в сучасному контексті агресивності ядерної держави, виробляючи стратегію приборкання цього монстра.

І останнє. Цей обмін про те, що потепління можливе, що з Путіним готові домовлятися, а не карати, і що Захід обирає примирення, а не покарання. І це позиція слабкого, бо не покаране зло завжди повертається…

Ставки в цій грі — можлива Третя світова війна…

Джерело

Про автора. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.