Політика Трампа: пам'ятаймо про Афганістан

Хочете почути про це більше?

Так ось, угода яка  була підписана 29 лютого 2020 року в Досі, Катар призвела до хаотичного виведення військ США з Афганістану у 2021 році та швидкого захоплення влади талібами. Новина, скажете ви, ми про це вже чули, щобільше, знаємо, що поразка США в Афганістані надихнула Росію та Китай до експансії. 

Все так. Я хочу нагадати вам ключові моменти, якими ця угода славиться – сумно, звісно. 

Отже, перше:  виключення уряду Афганістану з переговорів: Угода була укладена виключно між США та Талібаном, без участі офіційного уряду Афганістану на чолі з президентом Ашрафом Гані. Це послабило позиції афганського уряду, який втратив легітимність і вплив, а також деморалізувало афганські сили безпеки. Таліби сприйняли це як визнання їхньої сили, що посилило їхню впевненість у перемозі.

Читайте також: Чому психує Трамп?

Таліби брали на себе нереалістичні зобов’язання, які ніколи не збиралися виконувати. Угода не передбачала механізмів примусу чи перевірки виконання цих умов, що зробило її слабкою. Це по друге. 

Жорсткий графік виводу військ та відсутність плану на випадок провалу, це третє і четверте. 

По-п’яте, прагнення швидкого результату. Трамп прагнув виконати свою передвиборчу обіцянку вивести війська з Афганістану, що було популярним серед його виборців. Це підштовхнуло його адміністрацію до укладення угоди, яка більше зосереджувалася на короткострокових політичних вигодах (демонстрація "миру"), ніж на довгостроковій стабільності в Афганістані.

З союзниками, які проливали кров в Афганістані, Трамп повівся як кончений пі*ор. Вони дізналися про це постфактум, що суттєво ускладнило спільне планування та послабило коаліцію. 

Це завдало чутливого удару по міжнародній репутації США. Союзники, такі як афганський уряд і країни НАТО, відчули себе покинутими, а противники, такі як Китай і Росія, використали ситуацію для пропаганди проти США. Трамп (sic!!!!) сам називав виведення військ "найбільшим приниженням США".

Знайдіть відмінності, як то кажуть.

Джерело

Про автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.