Польща. "Бандеризація" чи деградація?

Раніше цією фразою користувались виключно маргінальні крайні праві середовища "Дегенерації корони польської", "Всепольської молоді", "Національно-радикального табору", проте саме після перемоги на президентських виборах Кароля Навроцького вона стала частиною офіційної державної комунікації. 

Тепер цим ксенофобним сленгом у своїй повсякденній політичній діяльності послуговуються як сам Навроцький, так і його партійні соратники та брати по розуму — Ярослав Качинський, Матеуш Моравецький, Януш Ковальський, Пшемислав Чарник, Гжегож Браун, Кшиштоф Босак, Славомір Менцен, Лєшек Міллер та багато інших депутатів Сейму, політичних та громадських діячів у Польщі, а також канцелярія польського президента та Польський інститут національної пам'яті.

Безперечно фрази "бандери", "бандеризм", "бандеризація Польщі" та похідні від них походять з мови ненависті, і це очевидна форма стигматизації українців за національною ознакою. Поруч з такими формами приниження української національної гідності як "різун", "кабанє", "хлопє", "украЇнєц" (з притиском на літеру "Ї"), "укри", "укропи", які віддавна функціонують у польському суспільстві не лише незалежної Польщі, але також в комуністичний період Польської народної республіки та у міжвоєнний період Польської республіки. Вони мають давні історичні коріння. 

Водночас польський новояз "бандеризація" - це новотвір сучасної епохи путінізації та фашизації Польщі, який зумовлений офіційною політикою демонізації та криміналізації українського визвольного руху у Польщі, що розпочалась та наростає з 2016 року.

Польща проходить ті ж самі етапи відродження польського державного націоналізму, який у "нульових" проходила путінська Росія. Вона так само обрала для себе за основного ворога міфічний "український націоналізм", його демонізацію та персоніфікацію в особі Степана Бандери, якому приписували усі смертні гріхи. Якщо у жовтні 2027 році на парламентських виборах у Польщі переможе права коаліція частини партії "Право та Справедливість" разом з різними фракціями партій "Дегенерація", то не маю сумнівів, що польське суспільство пройде подібний шлях деградації, що й російське. Для двосторонніх відносин це закінчилось російською агресією у 2014 році проти України.

Читайте також: Чому формула Івана Павла ІІ "Прощаємо і просимо прощення" є єдино правильною для Києва та Варшави

"Бандеризація" - це не просто абстрактний термін для демонізації, криміналізації, знецінення, втілення моральної переваги польської держави над історичним явищем минулого, з яким вона продовжує "воює" сьогодні за прикладом путіністів, оскільки не може дати раду із власними історичними демонами минулого. Для цього Навроцькому залишився лише один крок — дотиснути у Сеймі прийняття змін у Кримінальному кодексі Польщі, щоб прирівняти "символ Бандери" до нацистських і комуністичних символів. Переконаний, якщо не у цьому, то у наступному році ця ініціатива буде ухвалена у польському парламенті.

Так звана "бандеризація Польщі" у кінцевому підсумку приведе до того, що після "перемоги" польського Кримінального кодексу над уявним "Бандерою" та "українським націоналізмом" це стане зеленим світлом для польського суспільства для побутової дискримінації та ксенофобії у ставленні до українців — у Польщі та в Україні. 

"Бандерою" будуть називати українця просто за те, що він спілкується українською мовою, вже не кажучи про те, коли він порушив закон. Ця фраза стане формою нормалізації та зняття моральних заборон для поляків способів дискримінації українців за національною ознакою, прикриваючись міфами минулого та легітимністю Кримінального кодексу Польщі. Забороною "червоно-чорних кольорів" не обмежиться, оскільки далі за цим підуть шельмування "синьо-жовтого кольорів", тризуба, гасла "Слава Україні!", гімну "Ще не вмерла України ...", вишиванок, української мови та інших символів українськості як "бандерівських". Прості поляки не будуть розбиратись, що написано у Кримінальному кодексі, а отримають "зелене світло" від держави стигматизувати українців за будь-якими ознаками українства.

Системна проблема антиукраїнських настроїв у Польщі була з 2023 року і з кожним роком наростає, проте починаючи з 2028 року українофобія може де-факто стати державною політикою Польщі, коли українці поступово перетворяться на євреїв напередодні Другої світової. Так, як це вже було у Польській республіці у 1920-х та 1930-х роках у ставленні до українців Галичини та Волині. Почитайте наукову літературу, якщо раніше не мали змоги, і зрозумієте, що Волинська трагедія 1943 року — це не сферичний кінь у вакуумі, а мала свої логічні передумови, які у теперішній Польщі свідомо замовчують, уникають дискусії, ретушують та витісняють міфом про Волинську трагедію. 

Читайте також: Ярослав Качинський повертає орден Ярослава Мудрого, а яким буде майбутнє його польських нагород?

Проте тут варто нагадати неприємну для поляків річ: перш ніж Степан Бандера та українські націоналісти стали символом боротьби українців за власну державність та незалежність проти окупації Совєтського Союзу у 1940-х та 1950-х роках, їх породила дискримінаційна державна політика політичного режиму санації послідовників Юзефа Пілсудського проти польських громадян українського походження у 1930-х роках. І видається, що в міру фашизації та путінізації Польщі вона заходить на повторне коло своїх помилок столітньої давності, що у підсумку закінчилось поразкою Польської республіки.

Можна "героїчно" боротись з мертвими, проголошувати "перемоги" над ідеологічними опонентами минулого, яких давно немає серед живих, зводити рахунки із незручним історичним минулим, вести дон-кіхотську боротьбу з міфічними вітряками, проте це не зупинить ідею незалежної, суверенної, сильної та економічно розвиненої України час якої настав. Якщо польські політики не хочуть читати "Перспектив української революції", "До засад нашої визвольної політики", "Підстави нашої політики", то можна почитати книгу Робіна Джорджа Коллінґвуда "Історію ідей", а ще краще почати з джерел — історію ідей Платона або "Міркування про метод" Рене Декарта.

Джерело

Про автора. Тарас Радь, координатор спостереження за виборами Громадянської мережі ОПОРА

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.