Про Авдіївку, але не про Авдіївку

Уже зрозуміло, що Росія може зупинити свій військовий тиск на Україну лише у двох ситуаціях:

• якщо Путін помре, після чого Кремль обере радикальну зміну політичного курсу;
• якщо в російської армії закінчаться боєздатні підрозділи.

Тому найкраще, що зараз можуть зробити ЗСУ — це завдавати супротивнику максимального ураження. На жаль, при цьому будуть гинути й наші бійці. Але інших варіантів на сьогодні немає.

Читайте також: Завдання політиків — не заважати військовим

Відповідно, давати бій все одно доведеться — в Авдіївці чи на захід від Авдіївки. Отже, давати бій найкраще саме там, де росіяни готові "не рахуватися з втратами", і де ми можемо покласти якнайбільше їх, втративши якнайменше своїх.

Власне, це все, що треба знати тим, хто не перебуває там на місці.

Читайте також: Герої в Авдіївці дають час на створення нових оборонних ліній

А решту залиште командуванню ЗСУ.

До речі, цей коментар так само стосується історії з Бахмутом.

Бо спекуляцій на тему "чи треба (було), чи не треба (було)" вже вдосталь.

Хоча насправді ці спекуляції не розумніші за слова Зеленського, сказані ним у квітні 2021 року під Шумами: "Зараз я не можу зрозуміти, чому ми мали битися за це порожнє поле".

Зберігаймо спокій і віримо в ЗСУ.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.