Путін послав Китай. Вдруге за тиждень

Я вже писав раніше, що головний реципієнт першої заяви — Китай. Путін боїться, що його можуть змусити сідати за стіл переговорів. І змусити його, теоретично, може лише товариш Сі. Зараз він повторив це вдруге.

Передумови

1. Путін може зараз послати Китай, бо він закупив достатньо обладнання для продовження війни. І при цьому, він свято вірить, що Китай не зможе відмовитися від його нафти.

2. Візит в КНДР — це, крім всього іншого, демонстрація Заходу, що він може посилати всю стару систему світопорядку і йому за це нічого не буде. Але, посилаючи Китай, він демонструє Заходу, що також він може розвернутися на 180 градусів від Китаю, якщо його покличуть на переговори. І головне, він може ніби-то стати гарантом недоторканності для ще десятка країн.

3. Все вищесказане говорить, що Путін реально перебуває в складному психологічному стані після тотальної перемоги над власними елітами і, як мені здається, на фоні того в нього реально здають нерви (він не звик так довго чекати).

Читайте також: Швейцарська заява Путіна, Північна Корея і "плато" економічних відносин Росії з Пекіном

Перспективи

1. Путін з якихось причин (я вважаю, перш за все, психологічних чи навіть психіатричних) втрачає терпець і хоче прискорити процеси. Але бувши за своєю натурою боягузом, він весь час залишає собі крок до відступу. Існує висока ймовірність, що ми зараз увійдемо в фазу підняття ставок. Правда, в нього нема цих ставок. Точніше є дві: тотальна мобілізація і ядерна зброя. Обох цих опцій він боїться, але сам себе до них підштовхує, заганяючи себе в ситуацію, коли він сам не матиме варіантів крім найгірших.

Читайте також: Умови наляканого Путіна

2. Розрахунок Путіна полягає в тому, що хтось один: або американці або китайці перші прийдуть його "заспокоювати" і тут він почне торгуватися з ними і знову всіх переможе.

Висновок

Ситуація стає складнішою для нас, бо вмішався фактор реального психологічного зриву Путіна. Сподіваюся, це не залишиться непоміченим в головних столицях.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.