Швейцарська заява Путіна, Північна Корея і "плато" економічних відносин Росії з Пекіном

1. Є кілька речей, які вже частково можна складати в пазл "економіка РФ". Згідно з даними російського мінфіну, субсидії нафтопереробній галузі вже зараз складають 1,7% ВВП. Простіше кажучи, галузь із донора бюджету все більше стає реципієнтом бюджету.

Другий аспект, який важливо відстежувати, але попри рекордні постачання нафти до Піднебесної, торгове сальдо Росія — Китай прямує до мінусової (!) позначки. Один із важливих висновків такий: торгова модель нафта в обмін на автомобілі та обладнання + невтручання в війну стає якщо не збитковою, то низькомаржинальною для РФ.

2. Абсолютно непоміченою пройшла де-факто передача частини російської території Китаю, яка дозволила отримати Пекіну прямий доступ до Японського моря через річку Туманная, де проходить російсько-корейський кордон.

Читайте також: Китай не забезпечить миру Україні

Китай отримав прямий доступ до цього проходу без особливих обмежень і це, судячи з усього, оплата рахунків, виставлених Путіну під час візиту в Пекін. Ми маємо зрозуміти одну важливу річ: Путіну відступати майже нікуди: далі лише передача територій для інфраструктурних проєктів Китаю на північному морському шляху. Зверніть увагу, що все це відбувається на фоні санкцій США проти Новатеку та його можливостей з будівництва танкерів для СПГ (ці санкції у нас чомусь практично не помітили).

3. Заява Путіна про його мирний план, як я уже писав, — це обрубання шляхів для відступу йому самому і його оточенню. Але важливо наголосити, головний реципієнт цієї заяви — Пекін, який хоче зіграти в миротворця.

Путін доніс перш за все Сі, що його червона лінія і єдина можливість залишатися субʼєктним — це продовження війни.

Путін розуміє, що Пекін не готовий до різких кроків для зменшення закупівель російської сировини, водночас головне завдання, яке поставив перед собою Путін — насичення ВПК новими верстатами багато в чому виконано. Тому він має певний люфт в часі.

Читайте також: Умови наляканого Путіна

4. На що цей люфт він спробує використати? Перш за все, на створення складних систем противаг, де в нього будуть точки впливу на КНР через треті країни. Саме тому Росія така активна в Африці. І саме з цим повʼязаний візит Путіна в Північну Корею. Це все неочевидні кроки, але це питання виживання режиму Путіна.

5. Путін розуміє, що його головне завдання — не допустити домовленостей Китай-США до виборів в Штатах (вірогідність такої домовленості невелика, але все ж існує). Паралельно, якщо ніякої угоди не буде, в нього є точно є час до початку наступного року. За цей час йому потрібно вибудувати модель стосунків з Китаєм, яка передбачатиме пролонгування статус-кво хоча б на рік. Його єдина стратегія на сьогодні — тягнути час.

Це потрібно зрозуміти нам і думати, що можна зробити в умовних Вʼєтнамі, Лаосі чи Камбоджі, щоб ламати плани Путіна. І це набагато тяжче ніж просто заявляти, що диктатури шукають собі подібних.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.