Кінець літа без перемог: чому російський наступ виявився стратегічним провалом. Пояснюємо

Замість швидких проривів і стратегічних перемог, які мали б зламати опір Збройних сил та примусити Україну до поступок, наступ перетворився на криваву війну на виснаження з мінімальними територіальними здобутками. Загалом експерти одностайні: амбітні плани Москви провалилися через стійкість української оборони, проблеми з логістикою та величезні втрати. 

Більше про це розповість Еспресо.

Темпи наступу та головні бої 

Російські сили наступають, а українські бороняться – це історія, яка де-факто триває з кінця осені 2023 року. Виключенням може бути Курська операція, однак на інших ділянках фронту спостерігалися лише окремі тактичні контрнаступальні дії. 

Цьогорічна активна фаза так званої літньої кампанії Кремля розгорнулася навесні та збільшилася в травні-червні, хоч підготовка тривала ще з кінця зими. З того часу російські війська вели одночасні операції (з різною інтенсивністю) на кількох напрямках: від Харківщини й Сумщини до Донеччини та півдня (Запорізький/Херсонський напрямки).

"У росіян не було чітко визначеного початку цієї літньої кампанії, – відзначив ABC News Пасі Паройнен, аналітик фінської групи Black Bird. – Вони посилили свої атаки майже по всій лінії фронту приблизно в травні та ближче до червня".

З позиції Москви, їх цілі не змінилися – вийти на адміністративні кордони Донеччини та Луганщини, а на Херсонщині, Запоріжжі, Сумщині, Харківщині створити "буферні зони". 

На Сумському фронті, розпочатому в січні, але посиленому за весну, росіяни захопили близько 200 квадратних кілометрів, просунувшись поблизу Юнаківки та Олексіївки. Однак українські контратаки зупинили наступ і в червні вдалося повернути Кіндратівку та Андріївку.

У Харківській області, зокрема біля Куп'янська, росіяни форсували річку Оскіл, щоб створити плацдарм, але не змогли захопити місто, просунувшись лише на 6-8 кілометрів. 

На Запорізькому напрямку здобутки були мінімальними, без глибокого проникнення. Наприкінці серпня з’явилася інформація, що російські війська вперше окупували одразу два села на Дніпропетровщині – Запорізьке та Новогеоргіївку. Однак Генеральний штаб Збройних сил України заперечив це. 

Херсонський фронт залишився стабільним, з дрібними сутичками, але без спроб форсування Дніпра. 

Тож головний удар припав на Донецьку область, де метою було оточення ключових логістичних центрів, таких як Покровськ і Костянтинівка, щоб продовжити рух на Краматорськ та Слов’янськ. Для цього лише на Покровському напрямку ворог зосередив понад 100 тис. солдатів. 

Ціле літо росіяни намагалися оточити Покровськ, Мирноград, Часів Яр, Костянтинівку, але захопили лише декілька довколишніх сіл, лісосмуг та полів. Прорив спостерігався лише в середині серпня в районі Допробілля, коли ворог зміг чи не за день вклинитися на 11 км в українську оборону. Однак до кінця серпня цей прорив вдалося зупинити та стабілізувати ситуацію.   

Скільки Україна втратила територій, а росіяни військ

карта бойових дій на сході України на початку літа, фото: Deep State

карта бойових дій на сході України у кінці літа, фото: Deep State

У цифрах просування росіян помітне, але не співмірне з втратами. Росія здобула лише локальні тактичні успіхи: кілька сіл, вузькі просування та "кишені" на окремих ділянках фронту, але без зламу загальної лінії оборони.

За даними Deep State, за червень Росія окупувала 556 кв. км території України, натомість у липні – 564 кв. км, а у серпні – близько 450 кв. км. Тобто у сумі за літо – понад 1,5 тис. кв. км (для порівняння, площа Києва – 847 кв. км). Територіальні здобутки свідчать про інтенсивність наступу, адже за час весни цього року, росіяни здобули 765 кв. км. У сумі це близько 2,3 тис. кв. км. Зауважимо, що за весну-літо минулого року, за даними того ж Deep State, вороги окупували понад 1,1 тис. кв. км. Тобто за рік часу інтенсивність весняно-літнього наступу ворогів подвоїлася.

Стосовно втрат, якщо подивитися на зведення Генштабу, то для захоплення минулого року понад 1,1 тис. кв. км, за час весняно-літньої кампанії, росіяни втратили близько 202 тис. солдатів (мертві та ранені), понад 2 тис. танків, понад 4 тис. бойових броньованих машин, 7,5 тис. артилерійських систем, автомобільної техніки та автоцистерн – 10 тис., та чимало іншої зброї. 

Натомість цьогоріч, за весну-літо, для захоплення 2,3 тис. кв. км росіяни втратили майже 210 тис. своїх військових (мертві та ранені), 1,1 тис. танків, майже 2 тис. бойових броньованих машин, майже 8,5 тис. артилерійських систем, автомобільної техніки та автоцистерн – 21 тис., та іншу техніку. 

Тобто помітно, що за рік часу з танків та броньованих машин російські сили пересіли на автотранспорт, втрати якого удвічі виросли. 

Що кажуть експерти про літній наступ

війна з РФ, фото: Генштаб

Німецький Bild написав, що росіяни провалили літній наступ. Головний показник – безрезультатне бажання взяти Покровськ. Попри прорив у центр міста в серпні, за три тижні росіян було знищено чи взято в полон. Так само окупантам не вдалося сформувати буферну зону.

"Під російським контролем опинилося менше ніж 70 км території вздовж північного кордону", – відзначають у Bild.

У виданні припускають, що через відсутність будь-якого успіху у Херсонській і Запорізькій областях, Путін змушений був фактично відмовитися від планів наступу. Звідси і натяки про те, що Москва вже не вимагає контролю над усіма окупованими областями, натомість далі хоче отримати Донеччину, де має повзуче просування.

"Четверте літо війни показало, що сподівання на швидку перемогу Росії та крах української оборони були марними", –  наголошують у Bild.

З іншого боку, наголошують німецькі аналітики, українські сили посилили удари по нафтопереробних заводах РФ, які фінансують війну. Вдалося вивести з ладу майже 20% потужностей російських НПЗ, що призвело до зростання цін і дефіциту пального всередині країни. Як зауважують у New York Times, Росія та Україна атакують енергетичні об'єкти, прагнучи отримати важелі впливу подалі від фронту. Для Києва – це стимулювання Путіна сісти за стіл переговорів, а для Москви – надламати суспільні настрої примусивши до своїх вимог, вивівши з ладу енергетику та газопостачання. 

Павло Лакійчук, керівник програм безпеки Центру глобалістики "Стратегія XXI", у коментарі Укрінформ зазначив, що Росія планувала "грандіозний літній наступ" на Донбасі, щоб зламати оборону ЗСУ та змусити Україну капітулювати. Кремль розраховував на виснаження України, скорочення західної допомоги та швидкий прорив, який би призвів до краху українських позицій. За словами Лакійчука, план полягав у наступі на Курахове та Селидове, захопленні Покровська, перерізанні траси Покровськ-Костянтинівка та оточенні північнодонбаського угруповання ЗСУ. Це створило б загрозу для Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов’янська, а також Сіверського виступу. Російські генерали сподівалися, що падіння цих позицій спричинить ланцюгову реакцію та крах української оборони на всьому фронті. 

Та все це були черговими "мареннями" росіян, як пояснив Еспресо військовий експерт, полковник запасу ВМС ЗСУ, речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017) Владислав Селезньов. Він зазначив, що росіяни сподівалися до серпня повністю окупувати Донецьку область, але наприкінці літа досягли лише незначного просування на окремих ділянках. Під контролем України залишається близько 30% Донеччини, зокрема укріплені райони. 

"Мрії ворога про захоплення Слов’янська, Краматорська, Дружківки чи Костянтинівки виглядають нереальними. Потужна мережа інженерних фортифікацій дозволяє нашим силам ефективно стримувати противника. Так, ворог прагне окупувати Покровськ та Мирноград, але він це намагається зробити не в рамках лобових штурмів, бо це не можливо, а шляхом перерізання логістичних артерій (траса Павлоград–Покровськ, але не тільки). Яким буде розвиток ситуації на цій ділянці фронту, відповідь на це питання залежить від ресурсних можливостей", - сказав Селезньов.

За словами експерта, на фронті не слід чекати помітних змін до зміни погодних умов, а саме осінніх дощів, тоді росіяни втратять перевагу, яку мають. 

"За півтора місяця, а можливо й раніше, розпочнуться осінні зливи. Це змінить ситуацію на фронті. Зараз росіяни використовують прикриття зеленки та пристосовану техніку, щоб просуватися вглиб наших позицій, наприклад, у напрямку Добропілля. Але коли листя опаде, а ґрунтові дороги перетворяться на багнюку, їхня перевага зникне. Пішки вони не зможуть наступати з тією ж ефективністю. Проте фактор дронів, ракет і артилерії залишається, і ворог активно його застосовує, намагаючись зруйнувати наші позиції", - відзначив аналітик.

Владислав Селезньов додає, що попри 700 тис. російських солдатів, які воюють на території України, у Путіна немає ресурсів, щоб докорінно змінити ситуацію на фронті. А це підкреслює, що ЗСУ вибудували ефективну оборону.  

Як зауважив президент України Володимир Зеленський на брифінгу 29 серпня, Росія" на сьогодні не може нас окупувати".

"А Україна на сьогодні зброєю відновити повністю всі свої території не зможе. Не вистачає сил їм, не вистачає сил нам", - наголосив Зеленський. 

Коли це зрозуміє диктатор РФ – ключове питання для успіху дипломатії у цій патовій ситуації. Оскільки, як кажуть в унісон різні аналітики, Володимир Путін маніпулює темою мирних переговорів, затягуючи їх та висловлюючи нереалістичні ультиматуми, все ще сподіваючись перемогти. 

Читайте також: Deep strike стратегічного рівня, або як Україна відкрила “другий фронт” у санкціях проти Росії