Вільну економічну зону в Криму використовують для тіньових схем, — нардеп Умєров

Був головним виконавчим директором інвесткомпанії ASTEM і співзасновником Фонду ASTEM Fundation.

В ефірі програми “Еспресо: капітал” Рустем Умєров розповів про законодавчу ініціативу скасувати вільну економічну зону в Криму, її причини та очікувані наслідки, а також висловив свою позицію щодо постачання води в тимчасово окупований Крим. Ведучий програми — економічний оглядач Андрій Яніцький.

Для багатьох наших глядачів, я думаю, сюрприз, що у нас досі є вільна економічна зона в Криму. Як це рішення було прийнято, навіщо воно було прийнято, яка була мотивація?

У 2014-ому році ніхто не очікував окупацію, тому, мабуть, деякі наші підприємства прийшли і сказали: “У нас є підприємства, ми хочемо продовжити”. І цей закон прийняли.

У 2015-ому році, коли вже активісти вийшли і блокували всю офіційну торгівлю або де-факто торгівлю, Кабмін прийняв рішення і зупинив цю торгівлю. Тому на той час це були люди, зацікавлені продовжувати торгівлю. Ми вважали, що вони не мають це робити. І після прийняття цього рішення ми ще у зрозуміли, що він такий проти людяності; правозахисники назвали цей закон дискримінаційним. Чому? Тому що всіх мешканців Криму вважали нерезидентами.

І тому я особисто вважаю, як людина з Криму, що цей дискримінаційний закон треба скасувати. І запропонував комітету Верховної Ради з прав людини, де я є секретарем, очолити групу по скасуванню цього закону.

Тобто у 2014 році, коли ніхто не знав, як далі будуть розвиватися події навколо Криму, я так думаю, переважно великий бізнес пролобіював собі таку можливість продовжувати роботу на окупованому півострові і не нести за це жодної відповідальності, так?

Так.

Але це подавалося як тимчасове рішення, наскільки я пам’ятаю — до того, поки вони не продадуть свої активи, не вийдуть звідти, не переведуть своїх працівників на материкову Україну. Але вже минуло скільки років, і досі той закон продовжує діяти.

Як ви взагалі ставитеся до цього, і чи ви якось фіксуєте, який український бізнес лишається працювати на півострові, який за цей час встиг вийти?

На жаль, як я й казав, на той час ніхто не очікував, що буде робитися. Зараз ми вже де-факто не торгуємо з цією територією, але прогалини у законодавстві є. Чому? Тому що цей закон дозволяв надавати ліцензії, дозволи, спецдозволи для юридичних осіб, які працюють на тимчасово окупованій території. Тому, на жаль, якщо ми звертаємося до міжнародної спільноти, щоб скасувати або вводити санкції і наші підприємства використовують ці прогалини і торгують з нашою територією — це для нас мінус.

Плюс до того, ще просто мешканці, які зараз знаходяться на тимчасово окупованій території, стають нерезидентами. Це два величезних мінуса.

Можливо, не всі знають, що таке “нерезидент” — це значить, що людина просто так не може відкрити рахунок в банку?

Це іноземець.

Тобто фактично українських громадян прирівняли до іноземців.

Так. Якщо технічно сказати, то якщо ти іноземець, ти не можеш відкривати… ти можеш відкрити, але у тебе буде достатньо велика кількість документів, які треба запропонувати банку. Ти сплачуєш податки інакше, не як громадянин України.

Тому ці програлини використовувалися для юридичних осіб, а для людей, для громадян України, це був величезний мінус.

Зрозуміло: в інтересах олігархів був прийнятий закон, а звичайні люди, як завжди, постраждали. Але ви кажете про ліцензії і дозволи. Наскільки я пам’ятаю, саме в цьому полягає лінія захисту Віктора Медведчука, проти якого зараз застосовані санкції і якого звинувачують у державній зраді. Що він продовжував, чи мав намір видобувати корисні копалини на шельфі Чорного моря поблизу Кримських берегів.

І ось в його виправдання один із його соратників Нестор Шуфрич в одному з ток-шоу сказав: “Так дивіться, в нас же є вільна економічна зона, він мав право це робити”. Тобто виходить, що це може бути юридичним приводом для захисту в суді Медведчука.

Так, як я і казав. По-перше, цей закон дозволяє юридичним особам, які бажають працювати з тимчасово окупованою територією, працювати. Але ніхто де-факто не працює, просто використовують тіньові схеми, які не корисні для нас. Це дискредитує Україну. Тому будь-які бізнеси, які використовують юридичні програлини, і використовують це проти суверенітету України, вони повинні бути заборонені.

Тому зараз правоохоронні, спеціальні органи ведуть розслідування, це стосується цих прогалин, які використовували для тіньових схем.

Чи можемо ми дати сигнал українському бізнесу, який досі має якісь активи в Криму, наприклад, мережі супермаркетів, — я знаю, що деякі продовжують працювати і там, і тут, — що для них зміниться, якщо цей закон про вільну економічну зону буде скасований? Які санкції будуть застосовані проти них, чи можуть бути порушені якісь кримінальні справи?

Те, що ми зараз робимо — скасовуємо цей закон і кажемо, що по-перше ми піклуємося про громадян. Вони повинні бути громадянами України, не нерезидентами. Тому що правозахисний рух каже, що це неправильно, що громадян вважають іноземцями.

По-друге, ми кажемо, що той бізнес, який зараз знаходиться в окупованому Криму, ми не повинні там працювати, і цей закон ми скасовуємо. Якщо є такий бізнес, я не знаю, як в майбутньому, але ми почнемо, мабуть, дивитися, хто там працює, і потім будемо пропонувати нові закони, або закон про санкції.

Перед тим, як говорити на інші теми, ми запитали киян на вулицях, як вони ставляться до українського бізнесу, який продовжує працювати на окупованих територіях. Відповіді розділилися: хтось каже, що якщо Крим — це Україна, то хай працюють українські компанії, хтось каже “Треба якось виживати бізнесу” і так далі.

Як можна ці дві різні точки зору поєднати?

Я погоджуюся, що якщо людині треба там виживати, вона є українцем, живе в окупації, вона має право якось працювати і заробляти собі на життя. Але те, що ви кажете, що інтерес олігархів, які так використовують це все, це, справді треба обмежити.

Як ви пропонуєте, як ви це бачите?

Перше — це потрібно дивитися через державницькі окуляри. Як держава, ми повинні вважати, що це тимчасово окупована територія, яку Росія намагається анексувати. І, якщо подивитися, що наші люди вмирають, є політв’язні, вони катують їх, вбивають, — нам не потрібна ця територія для торгівлі.

Якщо ми піклуємося про людей, то нам потрібно закінчити цю тимчасову окупацію, нам потрібно підтримати той ненасильницький опір, який зараз там існує. Нам потрібно підтримувати наших громадянських журналістів, нам потрібно піклуватися про політв’язнів та їхні сім’ї.

А коли ми починаємо казати про бізнес — це вже окрема річ. Перше — ми скасовуємо цей закон. Росія намагається анексувати територію. На Донбасі вона її тільки тимчасово окупувала.

Пояснюю глядачам: анексувати територію — тобто зробити її юридично визнаною в усьому світі, не тільки згідно російському законодавству. Тобто Росія намагається її легалізувати як офіційну в різних країнах.

Тому я вважаю, що, по-перше, з Кримом ми не повинні торгувати.

По-друге, ми повинні вводити санкції проти компаній, які торгують, які ведуть будь-яку господарську діяльність там, і треба, щоб держава це забороняла. І закрити всі юридичні прогалини, щоб ніхто не використовував ці тіньові схеми. Тому що ми де-факто з 2015-го року не торгуємо.

Так, але окупаційна кримська статистика показує, що головний торговельний партнер там — досі Україна. Я не знаю, як вони це рахують, чи рахують постачання з окупованого Донбасу, наприклад, як українське, чи вони мають якусь іншу інформацію, яку не знають наші органи. Можливо, ви можете це пояснити.

Я просто не вірю їхній статистиці, тому я не можу використовувати цю статистику. Я знаю, що ми зараз де-факто не торгуємо, але тіньові схеми використовують задля того, щоб просувати свої інтереси. І ми повинні дати чіткий сигнал: жодних інтересів наших бізнесів не повинно бути в тимчасово окупованому Криму. У нас було 7 років для того, щоб це завершити. Після скасування закону про вільну економічну зону у нас не буде жодних торговельних або господарських взаємин.

Ще одне дражливе питання, яке ставлять навіть зараз — щодо постачання води в Крим. І один з відомих українських політиків, Сергій Куніцин нещодавно казав: “Давайте використовувати постачання води в Крим як політичний важель, будемо торгуватися, тиснути якось на росіян. Їм потрібна наша вода, будемо її якось продавати і міняти на якісь інші поступки”. Наскільки це правильна позиція?

Я б хотів, щоб наші глядачі розуміли: в Криму достатньо води для того, щоб використовувати для житлових потреб. Там десь 1 млрд куб. м. води. Якщо наші громадяни будуть використовувати, цього достатньо.

Цю воду Росія намагається показати світу — нібито Україна не постачає воду. Хоча окупацію робить Росія. І по Женевській конвенції Росія відповідає за те, щоб постачати цю воду.

Води достатньо.

Вони хочуть більше води, щоб збудувати військові бази.

Тому, перше — це питання держбезпеки. Ми не повинні постачати воду.

По-друге, це питання повинне коригуватися та втілюватися тільки після рішення РНБО. Зараз в законі про скасування вільної економічної зони ми поставили пункт, який буде забороняти постачання води до деокупації.

Тому наші політики, які використовують воду задля того, щоб підвищити свій рейтинг, вони не повинні цього робити. Це питання безпеки. Ми не будемо постачати воду. Це — не дискусія, це питання національної безпеки.

Води громадянам, а воду для російських військових частин постачати не будемо. Зрозуміла ваша позиція.

Давайте торкнемося питання інвестицій. До обрання у Верховну Раду ви керували інвестиційною компанією і знаєте, що робити в Україні для того, щоб інвестиційний клімат був кращий. Які головні перешкоди перед іноземними грошима, — або, може, внутрішніми інвестиціями?

Наша економіка зараз десь від 150 млрд до 180 млрд, трохи покращилось, але все одно маленька. Якщо у нас буде велика економіка, буде можливість себе захищати, платити по боргам і підвищити рівень благоустрою людей.

Тому у нас є проблематичні питання — це суди, правоохоронні органи. Вони змінюються, вони реформуються. Не так швидко, як ми бажали, але вони реформуються. Тому нам потрібно запропонувати нові інструменти — створення національних інвестиційних фондів, запрошення в Україну фондів прямого інвестування, — інфраструктурних фондів, соціальних фондів.

Тому нам треба відбудовувати інфраструктуру також і залучати іноземні інвестиції. Тому що іноземні інвестиції — це нові місця, це заробітні платні, це покращення інвестклімату. Тому я вважаю, що ми робимо правильно. Треба пришвидшити ці старання заводити іноземні інвестиції в Україну.