"Першим висадився на острів Зміїний з повітря і з кулеметом пробивав шлях побратимам": Герой України Олександр Чуб

Еспресо розповість про захисника Чуба, який на острові Зміїний з кулеметом пробивав шлях побратимам. Це була перша спецоперація, яка допомогла у звільненні острова.

До повномасштабної війни

Народився Олександр Чуб 15 лютого 1995 в Харкові, у родині військового Сергія Чуба. Навчався у військовому ліцеї імені Івана Богуна у Києві. Був переведений у цивільний ліцей, оскільки в його матері була невиліковна хвороба, і коли йому було 13 років, вона померла. Закінчив авіакосмічний ліцей імені Ігоря Сікорського.

З 2016 виконував бойові завдання у зоні проведення АТО складі 8-го полку Сил спеціальних операцій. Потім був інструктором з рукопашного бою у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

На початку повномасштабної війни стояв на обороні Київщини, брав участь у боях за Київ.

"Вікінг приїхав з трьома мішками спорядження. Усе мав своє: зброю, екіпірування... Доповів. Запитав про засоби, які ми мали на той час у розпорядженні. Одразу було видно, що це досвідчений воїн, який чітко знає, що і як має робити", – пригадував знайомство з ним його побратим із позивним Тор.

ПТРК "Корсар" у підрозділі був, але ракет до нього, з огляду на темпи наступу окупантів, виявилося замало. Тож батько Олександра – Сергій Вікторович – рушив до ракетних складів. (До речі, це чи не вперше, коли син був не проти допомоги батька – кадрового офіцера ЗСУ. Раніше, хай там як, намагався уникати його опіки).

Зі складу вдалося завантажити лише 12 ракет… Вони стирчали з багажника, були дуже важкі – машина майже "сідала на міст"… Якимось дивом з усім цим таки вдалося доїхати палаючими мостами та шляхами до потрібного місця", – оприлюднили в Головному управлінні розвідки спогади тих днів.

Там також додали, що Олександр Чуб весь час виконував надскладні бойові завдання, знищуючи окупантів на півдні та сході України.

"Стріляв, як супергерой з комп’ютерних ігор"

Вікінг був першим, хто висадився на острів Зміїний з повітря, допомагаючи побратимам і пробиваючи шлях в протистоянні з переважаючими силами окупантів. Значна частина рашистів маскувалася в скелястих природних печерах. 

"Острів Зміїний у Чорному морі росіяни захопили у перший день широкомасштабного вторгнення. Це всього лиш 17 гектарів скелястої землі, розташованої за 37 км від суші. Операція з його визволення розпочалася в середині березня 2022-го та складалася з кількох етапів. На першому – наші бійці штурмували острів на гвинтокрилах. Олександр був першим, хто висадився на скелястий ґрунт Зміїного з повітря і з кулеметом пробивав шлях побратимам. Окупантів на острові виявилося стільки, що Олександр стріляв, як супергерой з комп’ютерних ігор. Рухався швидко, перекочувався, влучав у ціль… Щоправда, на той час до кінця виконати місію не вдалося. Однак саме ця операція дала змогу спланувати наступні, які, зрештою, завершилися успіхом", – розповідали у ГУР.

У червні Вікінг приступив до виконання завдань в Сєвєродонецьку, Луганської області.  

Вороги відмовлялися віддавати тіло Олександра 

Загинув воїн 19 червня 2022 під час штурму вогневих позицій ворога. Зазнав численних вогневих поранень, несумісних з життям. Розуміючи це, він наказав побратимам не забирати його, бо інакше вибратися живими їм би точно не вдалося.

"Три місяці росіяни не віддавали тіло Олександра. Постійно переносили дату обміну, намагалися затягнути українців на свою територію. І навіть мертвим його намагалися обміняти на своїх – живих... Чи то розуміли справжню цінність українського розвідника, чи просто знали, що нам не байдуже щодо своїх – на відміну від них", – згадував побратим Вікінга Віктор Хоренко.

Молодшому лейтенанту Олександру Чубу було присвоєно звання Герой України. Почесну нагороду від президента за сина отримав батько.

На будівлі авіакосмічного ліцею, де навчався Олександр, 15 грудня 2022 року було встановлено пам'ятний знак. На відкритті були присутні члени родини, учні ліцею, бойові побратими, представники воєнної розвідки та Міністерства оборони України.

фото: gur.gov.ua

У березні 2024 року на фасаді будинку у Святошинському районі Києва, де жив Олександр, встановили меморіальну дошку, а побратими виготовили йому пам'ятник – лицар з автоматом у руці.

"Олександр постійно рвався у бій, ніколи не пропускав жодного завдання, не просив його підмінити, не жалівся на втому… Коли ми виконували завдання на сході та півдні України, у тому числі коли звільняли Зміїний, кожного разу виходила інша група, бійці мінялися – хтось відпочивав, набирався сил, інші йшли у бій і навпаки. Олександр же брав участь у завданнях постійно…", - розповідали побратими.